1 Коли настав день П'ятдесятниці, всі були однодушно разом.2 Раптом почався з неба шум, наче подув буйний вітер і наповнив усю оселю, де вони сиділи.3 З'явилися їм поділені язики, наче вогняні, і сіли на кожного з них.4 Усі наповнилися Святим Духом і почали говорити іншими мовами, - так, як Дух велів їм говорити.
  5 А в Єрусалимі жили юдеї та побожні люди від кожного народу, що є під небом.6 Щойно стався цей шум, зійшлося сила люду, і захвилювалися, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою.7 Дивувалися і чудувалися, кажучи [один до одного]: Хіба всі ці, що говорять, не галилеяни?8 Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися?9 Партяни й мідяни, еламіти й ті, що з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії,10 Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киренеї, і захожі римляни,11 юдеї і проселіти, крітяни й араби, - чуємо, як вони говорять нашими мовами про Божу велич.12 Дивувалися всі, були збентежені, кажучи один одному: Що ж це має бути?13 Інші, глузуючи, казали, що вони понапивалися вина.
  14 А Петро, ставши з одинадцятьма, підніс всій голос і сказав їм: Мужі юдейські й усі мешканці Єрусалима! Щоб ви все знали, - вислухайте мене!15 Вони не п'яні, як ви думаєте, бо щойно третя година дня.16 Це те, що передрік пророк Йоіл: 22 Мужі ізраїльські, послухайте-но оці слова: Ісуса Назарянина, мужа, засвідченого вам від Бога силами, чудами, знаками, які зробив через нього Бог посеред вас, як самі знаєте;23 його, виданого згідно з Божим задумом і провидінням, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників.24 Його Бог воскресив, звільнивши від муки смерти, бо не було можливим, щоб вона втримала його.25 Давид говорить про нього: 29 Мужі, братове! Скажу сміливо вам про патріарха Давида, який помер і був похований, і його гріб є в нас аж дотепер.30 Будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою поклявся йому від плоду лона його [підняти Христа за тілом і] посадити на його престолі;31 пророчо говорив він про воскресіння Христа, 32 Цього Ісуса воскресив Бог, свідками чого є ми всі.33 Правицею Божою був він, отже, піднесений, обітницю Святого Духа одержав від Батька і вилив усе те, що ви і бачите й чуєте.34 Давид не пішов на небо, але сам говорить: 36 З певністю хай знає весь дім Ізраїля, що і Господом і Христом зробив його Бог, - оцього Ісуса, якого ви розп'яли.37 Почувши, розжалобились серцем і сказали Петрові й іншим апостолам: Що ж нам робити, мужі-брати?38 Петро ж [сказав] до них: Покайтеся, і хай охреститься кожний з вас в ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів - і одержите дар Святого Духа.39 Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх тих, що далеко, кого лиш покличе Господь Бог наш.40 Багатьма іншими словами свідчив та заохочував їх, кажучи: Рятуйтесь від цього поганого роду!41 Вони, отже, [з любов'ю] прийнявши його слово, охрестилися, і пристало того дня яких три тисячі душ.42 Перебували постійно в навчанні в апостолів, у спільності, в ламанні хліба, у молитвах.
  43 Був острах у кожній душі, бо багато чуд і знамень з'явились через апостолів; [в Єрусалимі панував великий страх перед ними].44 Усі, що повірили, були разом і мали все спільне.45 Продавали майно і маєтки та наділяли усім тим, чого хто потребував.
  46 Щодня пильно й однодушно йшли до церкви і, ламаючи по хатах хліб, приймали в радості й простоті серця їжу,47 хвалячи Бога та маючи ласку в усіх людей. Господь же додавав щодня тих, що спасалися.