1 А коли ми врятувалися, то довідалися, що острів зветься Мальта.2 Тубільці ж виявили нам надзвичайне милосердя, бо, запаливши вогонь, приймали нас усіх, бо був дощ і холод.3 Як Павло ж назбирав купу хмизу й поклав на вогонь, змія, виповзши з жару, вкусила його за руку.4 Коли ж тубільці побачили, що змія звисає з його руки, говорили один до одного: Певне, цей чоловік убивця, що йому, врятованому від моря, помста жити не дає.5 А він струснув змію у вогонь, не зазнав жодної шкоди.6 Вони ж сподівалися, що він спухне або вмить упаде мертвий. Як же довго того очікували і бачили, що нічого злого йому не було, змінили думку й казали, що він Бог.7 Навкруги ж того місця були володіння начальника острова, на ім'я Поплій, який, прийнявши нас, три дні ласкаво гостив.8 І сталося, що Попліїв батько хворів на пропасницю і на червінку; Павло, ввійшовши до нього і помолившись, поклав на нього руки й оздоровив його.9 Коли ж це трапилося, то й інші на острові, що мали недуги, приходили і оздоровлялися.10 І вони вшанували нас великими почестями, а як ми відпливали, давали все, чого було треба.
  11 А по трьох місяцях відпливли ми александрійським кораблем, присвяченим Діоскурам, що перезимував на острові.12 І допливши до Сиракуз, перебували ми там три дні.13 Звідти, відпливши, прибули до Регії. А по однім дні, як повіяв південний вітер, другого дня прибули ми до Потіол,14 де знайшли братів, а вони вмовили нас перебути з ними сім днів. І так ми прибули до Рима.15 А звідти брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч аж до Апієвого торгу та Трьох корчем. Побачивши їх, Павло подякував Богові і посміливішав.
  16 Коли ж ми прийшли до Рима, [сотник передав в'язнів воєводі], а Павлові дозволено було перебувати окремо зі своїм сторожем, вояком.
  17 І сталося, що через три дні Павло скликав знатніших з юдеїв. Коли вони зійшлися, сказав їм: Мужі-брати, хоч я нічого не зробив проти народу або батьківських звичаїв, мене передано з Єрусалима в'язнем у руки римлян,18 які, розсудивши мою справу, хотіли відпустити, бо жодної смертельної провини не було в мені.19 Та юдеї противилися, тому я був змушений відкликатись до кесаря, але не для того, що я бажав народ мій у чомусь звинуватити.20 Тож із цієї причини попросив я вас побачити й порозмовляти, бо заради надії Ізраїлевої я обкутий цими кайданами.21 А вони відказали йому: Ми ані листа про тебе не одержали з Юдеї, ані жоден із братів, прийшовши, не сповістив і не сказав чогось злого про тебе.22 Просимо ж від тебе почути, що думаєш, бо про цю секту відомо нам, що їй скрізь чинять спротив.
  23 А в призначений день багато прийшло до нього в господу. Він від ранку аж до вечора говорив їм, свідкуючи про Боже Царство, переконував їх про Ісуса законом Мойсея і пророків.24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.25 Коли ж не погодилися одні з одними і стали відходити, Павло сказав одне слово: Добре сказав Святий Дух через Ісаю - пророка до ваших батьків,
  26 кажучи: Іди до цього народу і скажи: 28 Тож хай буде вам відомо, що це Боже спасіння послано до поган: і вони почують.29 [І як він це казав, відійшли юдеї, ведучи між собою велику суперечку].30 Перебував же він цілих два роки на власному утриманні і приймав усіх, що приходили до нього,
  31 проповідуючи Боже Царство і навчаючи про Господа Ісуса Христа з повною відвагою безборонно.