1 А тепер найменші висміяли мене, тепер картають мене по часті ті, в яких за ніщо я вважав їхніх батьків, яких я не вважав гідними псів моїх черед.

2 І навіщо мені сила їхніх рук? Через них згинула повнота.

3 Бездітний в біді і голоді. Вони вчера втекли від біди і від скрути посухи.

4 Ті, що окружають соляні місця при звуку, для яких солене було їм їжею, що без честі і зогиджені, зубожілі від всякого добра, які й жували коріння дерев від великого голоду.

5 Повстали на мене злодії,

6 яких доми були камяні печері.

7 З посеред милозвучних (кущів) закричать, вони, що жили під дикою зеленню.

8 Сини безумних і нечесних, (їхні) імена і слава згладжені з землі.

9 А тепер я їхні гусли, і вони мене мають за притчу.

10 Гидували ж мною, відступивши далеко, а для мого лиця не пощадили плювання.

11 Бо Він, відкривши свій сагайдак, вчинив мені зло, і позбулися уздечка мого лиця.

12 З правого боку нащадків повстали, простягнули свою ногу і пішли проти мене стежками їхньої згуби.

13 Знищили мої стежки, бо Він скинув мою одіж.

14 Своїми стрілами Він мене прошив, вчинив мені як бажає, я в болях замішаний.

15 Мої болі повертаються, моя надія відійшла наче вітер і моє спасіння наче хмара.

16 І тепер на мені вилиється моя душа, а мене охоплюють дні болів.

17 Вночі мої кості розгорілися, а моє сухожилля послабло.

18 Великою силою схопила (недуга) мою одіж, окружила мене наче шия моєї одежі.

19 Схопила ж мене наче глину, моя часть в землі і в попелі.

20 Я ж закричав до Тебе і Ти не вислухуєш мене, встали і подивилися на мене.

21 Напав же Ти на мене без пощади, збичував Ти мене сильною рукою.

22 Призначив Ти мені болі і Ти відкинув мене від спасіння.

23 Знаю, що мене зітре смерть, бо кожному смертному земля - дім.

24 Коби добрим було на себе накласти руки, чи попросивши ж іншого, і він мені це зробив би.

25 Я ж заплакав над кожним немічним, застогнав, бачачи чоловіка в скрутах.

26 А я, що очікував добра, ось зустріли мене радше злі дні.

27 Моє лоно засмерділося і не замовчить, випередили мене дні бідноти.

28 Стогнучи я пішов, не замикаючи уст, став же я в зборі, кричачи.

29 Я став братом серинів, а другом горобців.

30 Моя ж скіра дуже почорніла, а мої кості від спеки (згоріли).

31 Мої гуслі перейшли в плач, а мій спів мені на ридання.