1 А ще додавши, Йов, сказав вступом:

2 Хто мене поставить за місяцями попередних днів, в яких мене стеріг Бог?

3 Так як тоді, коли його світильник світив над моєю головою, коли я ходив за його світлом в темряві.

4 Коли я впевнено ходив дорогами, коли Бог відвідував мій дім.

5 Коли я був дуже плідним, а довкруги мене (були) діти.

6 Коли мої дороги обливалися маслом, а мої гори плили молоком.

7 Коли я виходив вранці в місті, а на площах клали мій престіл.

8 Молодці, бачачи мене, ховалися, а всі старці вставали.

9 Вельможі ж переставали говорити, поклавши палець на уста.

10 Ті ж, що слухали, мене блаженним називали, і їхній язик прилип до їхнього горла,

11 бо ухо почуло і назвало блаженним мене, а око, бачачи мене, звернуло.

12 Бо я спас бідного з руки сильного і я поміг сироті, в якого не було помічника.

13 Хай на мене прийде благословення погибаючого, а уста вдови мене поблагословили.

14 Я ж вдягнувся в праведність, а вбрався в суд наче в подвійну одіж.

15 Оком був я сліпий, ногою ж кульгавий.

16 Я був батьком для немічних, я дослідив боротьбу, якої я не побачив.

17 Я знищив челюсті безбожних, я вирвав грабунок з посеред їхніх зубів.

18 Я ж сказав: Мій вік старіється, наче стебло фінікового дерева, я поживу довгий час.

19 Мій корінь відкрився при воді, і роса поселиться в моїх жнивах.

20 Слава моя марна зі мною, і мій лук в його руці іде.

21 Мене слухали ті, що чули, замовкли ж на мою раду.

22 А на моє слово не додали, раді ж були, коли я до них говорив.

23 Наче спрагла земля, що очікувала дощ, так ці (чекали на) мої слова.

24 Якщо посміюся до них, не повірять, і світло мого лиця не занепадало.

25 Я вибрав їхню дорогу і я сидів як володар і я жив, наче цар між лицарями, наче той, що потішає терплячих.