1 Сину, зберігай мої слова, а мої заповіді заховай у себе. Сину, почитай Господа, і скріпишся, а поза ним не бійся іншого.

2 Зберігай мої заповіді, і житимеш, а мої слова наче зінниці очей.

3 Обложи ж ними свої пальці, напиши на таблиці твого серця.

4 Назви мудрість твоєю сестрою, а розумність зроби собі знайомою,

5 щоб тебе берегла від чужої і поганої жінки, коли вона накидається на тебе ласкавими словами.

6 Бо з вікна з свого дому дивлячись на дороги,

7 кого тільки побачить з нерозумних дітей, молодого, якому бракує розуму,

8 що проходить попри кут в проходах її дому

9 і говорить в вечірній темряві, коли є нічний і темний спокій,

10 жінка його зустрічає, маючи розпусний вид, який ділає так, що ширяють серця молодих.

11 Вона ж окрилена і розпущена, а її ноги не спочивають в домі.

12 Бо якийсь час крутиться назовні, а час на дорогах ловить при кожному куті.

13 Пізніше, захопивши, поцілувала його, а безстидним лицем сказала до нього:

14 Ти для мене мирна жертва, сьогодні віддаю мої обітниці.

15 Задля цього я вийшла тобі на зустріч, жадаючи твого лиця, я тебе знайшла.

16 Я постелила моє ліжко простиралами, а постелила коврами з Єгипту.

17 Я посипала сафроном моє ліжко а мій дім циннамоном.

18 Ходи і насолодимося любовю аж до ранку, ходи і обнімемося в любові.

19 Бо немає мого чоловіка в домі, пішов далеко дорогою,

20 взявши в свої руки досить срібла, за багато днів повернеться до свого дому.

21 Звела ж його численними словами, і лапками з губ звела його.

22 Він же злапаний пішов за нею наче віл, що ведеться на заріз, і наче собака на припоні,

23 і наче олень зранений стрілою в печінку, а спішить наче птах до силки, не знаючи, що біжить за душу.

24 Отже тепер, сину, послухай мене і будь уважний до слів моїх уст.

25 Хай твоє серце не заверне на її дороги.

26 Бо вона пожерши численних, скинула, і безчисленні ті, яких вона забила.

27 Дороги аду її дім, що зводить до покоїв смерти.