1 І, ввійшовши в місто, переходив через Єрихон.2 І ось чоловік, що звався Закхей, - він був старший над митниками і був багатий,3 - прагнув побачити Ісуса, хто він, але не міг через юрбу, бо мав малий зріст.4 Побігши наперед, виліз на смоковницю, щоб його побачити, коли тудою проходитиме.5 Прийшовши на це місце, поглянув Ісус, [побачив його і] сказав до нього: Закхею, поквапся злізти, бо сьогодні мені належить бути в твоїй оселі.6 Той, поквапившись, швидко зліз і прийняв Його, радіючи.7 А всі очевидці нарікали, кажучи: Навіщо зайшов у гості до грішного чоловіка.8 Став Закхей і сказав до Господа: Ось, Господи, даю бідним половину мого майна, і якщо кого чим скривдив був, повертаю вчетверо більше.9 Ісус же промовив до нього: Сьогодні спасіння завітало до цієї оселі, бо й він син Авраамів;10 Людський Син прийшов знайти та врятувати те, що загинуло.
  11 Коли вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо він був близько до Єрусалима, а вони сподівалися, що от-от має об'явитися Боже Царство.12 Отже, сказав: Один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоб одержати собі царство й повернутися.13 Покликав десятьох своїх рабів, дав їм десять мін і сказав їм: Торгуйте, доки не прийду.
  14 Та громадяни ненавиділи його і послали посольство слідом за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він царював над нами.
  15 І сталося, що коли він, одержавши царства, повернувся, то звелів покликати до себе тих рабів, яким дав срібло, аби довідатися, що вони вторгували.16 Приходить перший і каже: Пане, міна твоя принесла десять мін.17 І відказав йому: Добрий рабе, гаразд, бо в малому ти був вірний, володій десятьма містами.18 Прийшов другий, кажучи: Пане, міна твоя принесла п'ять мін.19 Сказав же й цьому: І ти будь над п'ятьма містами.20 І ще один прийшов, кажучи: Пане, ось твоя міна, яку мав я відкладену в хустці.21 Адже я боявся тебе, бо ти жорстока людина, береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв.22 Каже йому: Вустами твоїми суджу тебе, лукавий рабе. Ти знав, що я жорстока людина, що беру те, чого не поклав, і що жну те, чого не посіяв.23 Чому ж не дав ти мого срібла купцям? І я, повернувшись, узяв би своє з прибутком.24 І тим, що стояли, сказав: Візьміть від нього міну і дайте тому, що має десять мін.25 І відповіли йому: Пане, він же має десять мін.26 Кажу ж вам: Кожному, хто має, дасться, а від того, хто не має, і те, що має, відбереться [від нього].27 А тих моїх ворогів, що не хотіли, аби я царем був над ними, приведіть сюди і повбивайте їх переді мною.
  28 Сказавши це, пішов попереду, простуючи до Єрусалима.29 І сталося, як наблизився він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, послав двох учнів,30 кажучи: Ідіть до села, що навпроти; ввійшовши до нього, знайдете осля прив'язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв'яжіть його і приведіть.31 Коли хто запитає вас, навіщо відв'язуєте, то скажете [йому], що Господь його потребує.32 Посланці пішли й знайшли все так, як сказав він їм.
  33 Коли відв'язували осля, запитали його господарі: Навіщо відв'язуєте осля?34 Вони ж відказали, що Господь його потребує.35 Привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса.36 Коли він їхав, стелили своє вбрання на дорозі.
  37 Як наблизився він до підніжжя Оливної гори, численні учні почали з радістю хвалити Бога гучним голосом - за всі дива, які побачили,39 А деякі фарисеї з юрби сказали до нього: Учителю, заборони це своїм учням.40 У відповідь він сказав: Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння.41 Коли він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним,42 кажучи: Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для миру [твого]; тепер же це сховане від очей твоїх.43 Бо прийдуть дні на тебе - і твої вороги оточать тебе валом, візьмуть в облогу тебе, стиснуть тебе звідусюди,44 розіб'ють тебе й твоїх дітей у тобі, не лишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу твоїх відвідин.
  45 Увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали [в ньому й купували],46 кажучи їм: Написано:

Мій дім буде молитовним домом, а ви зробили його печерою розбійників.

  47 І навчав щодня в храмі. Архиєреї, книжники, старшини народу прагнули його погубити,48 та не знаходили, як це зробити, бо ввесь народ держався і слухав його.