1 І сталося одного дня, коли навчав він народ у храмі і благовістив, то прийшли архиєреї та книжники з старшинами2 і мовили до нього, кажучи: Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто дав тобі цю владу?3 У відповідь він сказав їм: Запитаю вас і я [одне] слово, і скажіть мені: 4 хрещення Івана було з неба чи від людей?5 Вони міркували собі, кажучи: Коли скажемо: З неба, - відкаже: Чому ж ви не повірили йому?6 Якщо ж скажемо: Від людей, - увесь народ поб'є нас камінням; бо переконаний, що Іван є пророк.
  7 І вони відповіли, що не знають ізвідки.8 А Ісус сказав їм: То й я не скажу вам, якою владою це роблю.
  9 Почав же людям розповідати таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, віддав його робітникам та й відбув на довший час.10 У певну пору послав до робітників раба, щоб дали йому з виноградних плодів; а робітники, побивши його, відіслали ні з чим.11 І знову послав другого раба; вони й того побили, зневажили та й відіслали ні з чим.12 І знову послав третього: вони й цього поранили й вигнали.13 Сказав тоді господар виноградника: Що маю робити? Пошлю свого улюбленого сина: чи часом, [побачивши] його, не посоромляться?14 Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина стала наша.15 І викинувши його геть з виноградника, вбили. Що ж зробить їм господар виноградника?16 Прийде й вигубить цих робітників та віддасть виноградник іншим. Почувши, сказали: Хай цього не станеться!17 Він же, поглянувши на них, сказав: Що означає написане:

камінь, що його відкинули будівничі, став наріжним?

  18 Кожен, хто спаде на той камінь, розіб'ється; [а] на кого він сам упаде, розчавить його.19 І хотіли архиєреї та книжники прибрати його до рук тієї ж години, але злякалися народу, бо зрозуміли, що сказав цю притчу до них.
  20 Стежачи, послали підглядачів, які видавали себе за праведних, аби схопити його на слові та видати його урядові й владі намісника.21 Запитали його, кажучи: Учителю, знаємо, що правильно говориш і навчаєш, не дивишся на обличчя, але по правді наставляєш на Божу дорогу.22 Чи належить нам давати данину кесареві чи ні?23 Зрозумівши їхнє лукавство, сказав до них: [Чому мене спокушуєте?]
  24 Покажіть мені динарій: чий там образ і напис? [Відповівши], вони сказали: Кесарів.25 А він відказав їм: Тож віддайте те, що кесареве, - кесареві, а те, що Боже, - Богові.26 І не могли піймати його на слові перед народом і, здивувавшись його відповіддю, замовкли.
  27 Підійшли деякі з садукеїв, - що твердять, ніби воскресіння немає, - та й запитали його,28 кажучи: Учителю, Мойсей записав нам, що коли в кого помер брат, що має дружину, а помер бездітний, то нехай його брат візьме її за дружину та відновить насіння для свого брата.29 Отже, було сім братів: і перший, узявши дружину, помер бездітним;30 другий, [узявши дружину, також помер бездітним];31 третій узяв - і так само всі семеро - жоден не лишив дітей, усі померли.32 Зрештою померла й жінка.
  33 При воскресінні котрому з них вона буде дружиною? Бо семеро мали її за дружину.34 І, [відповівши], сказав їм Ісус: Сини цього віку женяться і виходять заміж.35 А ті, що будуть гідні того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж;36 бо більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам, є Божими синами, бувши синами воскресіння.37 А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісааковим, і Богом Яковим.38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, - бо всі для нього живуть.39 У відповідь деякі з книжників сказали: Учителю, добре сказав ти.40 Більше не сміли його ні про що запитувати.
  41 Сказав він до них: Як же це кажуть, що Христос є сином Давидовим?42 Таж сам Давид говорить у книзі Псалмів:

Мовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч мене,

44 Давид, отже, його називає Господом, як же він йому син?
  45 Коли весь народ слухав, казав своїм учням: 46 Стережіться книжників, що бажають ходити в шатах і люблять вітання на торговищах та перші сидіння в синаґоґах і перші місця на вечерях,47 які з'їдають оселі вдовиць і напоказ довго моляться; вони дістануть дуже тяжке засудження.