1 За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [що помер], якого Ісус воскресив із мертвих.2 Влаштували йому там вечерю, а Марта служила. Лазар був одним із тих, що були з ним при столі.3 Марія, взявши літру мира - із справжнього дорогоцінного нарду, - помазала Ісусові ноги і своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився пахощами мира.4 Каже один з його учнів, Юда [Симонів] Іскаріотський, який мав його видати: 5 Чому б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати бідним?6 Він сказав це не тому, що журився бідними, але що був злодієм і, маючи калиту, носив те, що вкидали.7 Сказав Ісус: Лиши її, це вона на день мого похорону зберегла: 8 бідних завжди з собою маєте, мене ж - не завжди маєте.
  9 Довідалось багато юдеїв, що він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоб побачити Лазаря, якого він воскресив із мертвих.10 Архиєреї змовилися, щоб і Лазаря вбити,11 бо багато через нього відходило від юдеїв і вірило в Ісуса.
  12 Другого дня багато народу, що прийшло на свято, почувши, що Ісус іде до Єрусалима.13 Взяли віття з пальм і вийшли йому назустріч і вигукували, [кажучи]: 14 А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, - згідно з написаним: 16 Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли прославився Ісус, тоді згадали, що це було про нього написане, і це йому зробили.17 Свідчили люди, які були з ним, коли він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих.18 Тому і зустрів його натовп, бо почув, що він учинив це чудо.19 Фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: весь світ пішов за ним.
  20 Деякі з тих, що прийшли на поклін у свято, були греки.21 Вони підійшли до Пилипа, що був з Витсаїди Галилейської, і благали його, кажучи: Пане, хочемо бачити Ісуса.22 Приходить Пилип і каже це Андрієві; йдуть Андрій з Пилипом і повідомляють Ісусові.23 Ісус сказав їм у відповідь: Прийшла година прославитися Людському Синові.24 Щиру правду, щиру кажу вам, якщо зерно пшениці, впавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, - принесе багато плодів.25 Хто любить душу свою, погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її у вічному житті.26 Якщо хто мені служить, хай іде за мною, і де я є, там і буде мій слуга. Якщо хто мені служить, його пошанує [мій] Батько.
  27 Нині душа моя стривожена. І що скажу? Батьку, врятуй мене від цієї години! Але ж задля цього я і прийшов - на цю годину.28 Батьку, прослав своє ім'я. Почувся тоді голос з неба: І прославив я - і знову прославлю.29 А юрба, що стояла і чула його, говорила: Це був грім. Ішні казали: То ангел до нього заговорив.
  30 Відповів Ісус і сказав: Не для мене був цей голос, а для вас.31 Нині настав суд цьому світові і нині князь цього світу буде вигнаний геть.32 Якщо я буду піднесений від землі, то притягну всіх до себе.33 Говорив це, зазначуючи, якою смертю мав умерти.34 Відповіли йому з юрби: Ми чули із закону, що Христос перебуває вічно. А ти кажеш, що треба, аби піднісся Людський Син? Хто він, цей Людський Син?35 Тоді сказав їм Ісус: Ще трохи часу світло є між вами. Ходіть, доки маєте світло, щоб вас не огорнула темрява; і хто ходить у темряві, не знає, куди йде.36 Доки маєте світло, вірте у світло, щоб були ви синами світла. Сказавши це, Ісус відійшов і сховався від них.
  37 Хоч він зробив перед ними стільки чуд, - не вірили в нього,38 - щоб збулося слово пророка Ісаї, яке він сказав: 39 Не могли вірити ще й тому, як казав Ісая,41 Це сказав Ісая, коли побачив славу його й заговорив про нього.42 Одначе і багато можновладців повірило в нього, але через фарисеїв не признавались. щоб не бути вигнаними з синаґоґи;43 полюбили бо людську славу більше, ніж Божу славу.
  44 Ісус підніс голос і сказав: Хто вірить у мене, - той не в мене вірить, а в того, що мене послав.45 А хто бачить мене, той бачить того, що мене послав.46 Я - світло, що прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у мене, не перебував у темряві.47 Якщо хто почує мої слова і не збереже, я його не суджу: бо я не прийшов, щоб судити світ, але щоб спасти світ.48 Хто зрікається мене й не приймає моїх слів, той має свого суддю: слово, яке я сказав, - воно судитиме його останнього дня.49 Бо не від себе я говорив, а Батько, який послав мене, - це він дав мені заповідь, що маю сказати і що говорити.50 І знаю, що його заповідь - це вічне життя. Що я кажу, то так кажу, як сказав мені Батько.