1 Бо смертна людина, що народжена від жінки, (має) коротке життя і повна гніву,

2 або вона відпала наче цвіт, що відцвів, втекла наче тінь і не постояла.

3 Чи не і слово його зробив Ти і цього Ти зробив, щоб ввійшов перед Тебе?

4 Бо хто на суді буде чистим від нечисті? Але ніхто.

5 Хоч і один день його життя на землі, а його місяці почислені в нього, Ти поклав на час, і він не переступить.

6 Відійди від нього, щоб замовчав і зволив життя наче найманець.

7 Бо є надія для дерева. Бо якщо буде зрубаним, ще завціте, і галузки в нього не забракне.

8 Бо якщо постаріється в землі його корінь, а його пень на камені помре,

9 зацвите від запаху води, а зробить жнива більше ніж молодий саджанець.

10 Чоловік же, померши, відійшов, а смертна людина, впавши, більше не існує.

11 Бо в часі вимирає море, а ріка, опустівши, висохла.

12 А людина, заснувши, не встане, доки лиш небо буде зішите. І вони не збудяться зі свого сну.

13 Бо чи не краще Ти зберіг би мене в аді, сховав би мене, доки не спинився б твій гнів. І назначи мені час, в якому мене згадаєш.

14 Бо якщо чоловік помре, чи житиме, закінчивши дні свого життя? Чи терпітиму, аж доки знову буду?

15 Тоді покличеш, а я Тебе послухаюся, діло ж твоїх рук не відкинь.

16 Ти ж почислив мої задуми і Тебе не мине жоден з моїх гріхів.

17 Ти ж запечатав мої беззаконня в мішку, позначив, якщо я в чомусь несвідомо вчинив переступ.

18 І лише гора, падаючи, розсиплеться, і камінь постаріється на своїм місці.

19 Вода злизала каміння, і води затопили дна пороху землі. І Ти знищив терпіння чоловіка.

20 Ти його скинув до кінця, і він відійшов. Ти йому поставив лице і відіслав.

21 А як його сини стали численними, він не взнав, якщо ж стають нечисленними, він не свідомий того.

22 Але лиш його тіло заболіло, душа ж його заплакала.