1 На кінець Ідітунові. Пісня Давида.

2 Я сказав: Берегтиму мої дороги, щоб не згрішити моїм язиком. Я поставив моїм устам сторож коли грішний стоїть переді мною.

3 Я занімів і був упокорений і замовк про добро, і мій біль обновився.

4 Загрілося в мені моє серце, і в моїм повчанні розгориться огонь. Я сказав моїм язиком:

5 Господи, обяви мені мій кінець і число моїх днів, яке воно, щоб я взнав чим лишаюся.

6 Ось як долоню Ти поклав мої дні, і мій склад наче ніщо перед Тобою. Лише все марнота, кожний чоловік, що живе.

7 Одначе людина проходить в образі, лише марно турбуються. Збирає скарб і не знає, кому їх збирає.

8 І тепер яке моє очікування? Чи не Господь? І мій склад в Тебе є.

9 Визволи мене від всіх моїх беззаконь, Ти мене дав безумному в погорду.

10 Я занімів і не відкрив моїх уст, бо Ти є той, що мене створив.

11 Віддали від мене твої бичування. Я знеміг від сили твоєї руки.

12 Картаннями за беззаконня ти покарав людину, і розніс його душу наче павутину. Лише дармо тривожиться кожна людина.

13 Господи, вислухай мою молитву і сприйми моє благання. Не промовчи на мої слези, бо я в тебе є поселенцем і чужинцем так як всі мої батьки.

14 Остав мене, щоб я спочив раніше ніж я відійду і більше не буду.