1 Чому розлютилися народи і народи повчилися марного?

2 Встали царі землі, і володарі зібралися разом проти Господа і проти його Христа.

3 Розірвім їхні кайдани і відкиньмо від себе їхнє ярмо.

4 Той, що живе на небі, висміє їх, і Господь покпить з них.

5 Тоді Він заговорить до них в своїм гніві і в своїй люті зведе на них замішання.

6 Я ж ним був поставлений царем над Сіоном - його святою горою,

7 сповіщаючи господні накази. Господь сказав до мене: Ти є мій син, Я сьогодні тебе породив.

8 Попроси в Мене, і дам тобі народи в твою спадщину і твоє насліддя - кінці землі.

9 Ти їх пастимеш залізною палицею, розібєш їх наче глиняний посуд.

10 І тепер, царі, розумійте. Навчіться, ви всі, що судите землю.

11 Послужіть Господеві в страсі і радійте йому з тремтінням.

12 Прийміть напімнення, щоб часом Господь не розгнівався і ви не згинули з праведної дороги. Коли нагло загориться його гнів, блаженні всі, що на нього надіються.