1 Я людина, що бачить бідноту в палиці його гніву.
2 Він мене схопив і відвів до темряви і не до світла,
3 лише на мене повернулася його рука цілий день.
4 Постарілося моє тіло і моя скіра, Він розбив мої кості.
5 Він збудував проти мене і Він окружив мою голову і навів труд,
6 посадив мене в темряві як мертвих віку.
7 Він збудував проти мене, і не вийду, тяжкими зробив мої мідяні (окови).
8 І хоч я закричу і закличу, Він відгородив мою молитву.
9 Він збудував мої дороги, загородив мої стежки, Він мене затривожив.
10 Він для мене медвідь, що полює, лев, що в скритті.
11 Він переслідував мене, що відступив, і спинив мене, поставив мене знищеним.
12 Він натягнув свій лук і поставив мене як ціль для стріли.
13 Він увів у мої нирки синів свого сагайдака.
14 Я став кпинами для всього мого народу, піснею для них цілий день.
15 Він наситив мене гіркотою, напоїв мене жовчю.
16 І вибив мої зуби камінцями, наситив мене попелом.
17 І відставив від миру мою душу, я забув про добро,
18 і я сказав: Пропала моя побіда і моя надія від Господа.
19 Я загадав через мою бідноту і моє переслідування, гіркота і жовч
20 згадається і надокучить мені моя душа.
21 Це постановлю в моїм серці, через це терпітиму.
22 23 24 25 Господь добрий для тих, що його ждуть, для душі, яка його шукатиме.
26 Добре й очікувати й мовчати на господне спасіння.
27 Добре людині коли візьме ярмо у своїй молодості,
28 сяде на самоті і мовчатиме, бо Він взяв на себе.
29 30 Дасть щоку тому, що його бє, насититься впокоренням.
31 Бо Господь не відкине на віки.
32 Бо хто впокорив змилосердиться за множеством свого милосердя.
33 Бо Він не відповів від свого серця і впокорив людських синів.
34 Щоб впокорити під його ногами всіх вязнів землі,
35 щоб відхилити суд людини перед лицем Всевишнього,
36 щоб засудити людину коли її судить, (чи) Господь не побачив?
37 Хто так сказав, і сталося, (чи) Господь не заповів?
38 Чи з уст Всевишнього вийде зло і добро?
39 Чому бурмоче людина живучи, чоловік за свої гріхи?
40 Наша дорога досліджена і висліджена, і повернемося до Господа.
41 Піднімім наші серця до Всевишнього на руках до неба.
42 Ми згрішили, ми були безбожні і ми огірчили, і Ти не помилував.
43 Ти навідався в гніві і Ти нас відігнав. Ти забив, Ти не пощадив.
44 Ти покрив себе хмарою через молитву,
45 щоб схилити мене і відкинути, Ти нас поставив посеред народів.
46 Проти нас відкрили їхні уста всі наші вороги.
47 Нас охопив страх і жах, підняття і знищення.
48 Моє око виведе потоки вод над розбиттям дочки мого народу.
49 Моє око втопилося, і не замовчу, щоб не було спочинку,
50 аж доки Господь з неба не нахилиться і не побачить.
51 Моє око збирає на мою душу за всіх дочок міста.
52 Полюючи полювали на мене даром мої вороги як на горобця,
53 забили в ставі моє життя і поставили на мене камінь,
54 полилася вода на мою голову. Я сказав: Я відкинений.
55 Господи, я закликав твоє імя з глибокого ставу.
56 Ти почув мій голос, не сховай твоїх ух на мою молитву.
57 Ти приблизився на мою поміч в день, в якому я закликав до Тебе. Ти мені сказав: Не бійся.
58 Господи, Ти судив, суди моїй душі, Ти визволив моє життя.
59 Господи, Ти побачив мої тривоги, Ти судив мій суд.
60 Ти побачив ввесь їхний суд, всі їхні задуми на мене.
61 Ти почув їхню погорду, всі їхні задуми проти мене,
62 губи тих, що повстали проти мене, і їхні труди проти мене цілий день.
63 Поглянь на їхнє сидіння і їхнє вставання. Я їхня пісня.
64 Господи, віддаси їм віддачу, за ділами їхніх рук,
65 віддаси їм охорону серця, твій труд для них,
66 переслідуватимеш в гніві і вигубиш їх під небом, Господи.