1 Як потемнив у своєму гніві Господь дочку Сіон. Він скинув з неба на землю славу Ізраїля і не згадав підніжжя своїх ніг в дні свого гніву.
2 Господь затопив не пощадивши всю красу Якова, знищив у своїм гніві укріплення дочки Юди, приліпив до землі, опоганив її царів і її володарів.
3 Розбив у гніві своєї люті всякий ріг Ізраїля, повернув взад свою правицю від лиця ворога і запалив полумя в Якові як огонь, і він пожер все, що довкруги.
4 Він натягнув свій лук як ворог, скріпив свою правицю як противник і забив все любе моїм очам в шатрі дочки Сіону, вилив свій гнів як огонь.
5 Господь став наче ворогом, затопив Ізраїля, затопив його замки, знищив його твердині і помножив в дочки Юди принижену і прибиту.
6 І Він розсипав його поселення наче виноград, знищив його празники. Господь вчинив, щоб в Сіоні забуто празники і суботу і розгнівив сердитістю свого гніву царя і володаря і священика.
7 Господь відкинув свій жертівник, скинув свою святиню, розбив рукою ворога мур його визначних домів. Голос видали в господньому домі як у день празника.
8 І Господь повернувся, щоб знищити мур дочки Сіону. Він витягнув мірило, не відвернув своєї руки від топтання, і передстіння заголосило, і разом послаб мур.
9 Її брами прибиті до землі, він знищив і розбив її засуви, її царя і її володарів між народами. Немає закону. І її пророки не побачили видіння від Господа.
10 Сіли на землю, замовкли старці дочки Сіону, посипали порох на їхню голову, підперезалися мішками, звели до землі старшин дівчат в Єрусалимі.
11 Заникли мої очі від сліз, стривожилося моє лоно, на землю вилилася моя слава за розбиття дочки мого народу, коли забракло немовлята і дитини на дорогах міста.
12 Своїм матерям сказали: Де пшениця і вино? Коли вони зникали як ранені на дорогах міста, коли виливалися їхні душі на лоно їхніх матерів.
13 Що тобі засвідчу, чи що уподібню до тебе, дочко Єрусалиме? Що до тебе прирівняю і як тебе потішу, дівчино, дочко Сіоне? Бо великою стала чаша твого побиття. Хто тебе вилікує?
14 Твої пророки побачили для тебе марне і безумність і не відкрили твоєї неправедности, щоб повернути твій полон, і побачили для тебе марні здобутки і вигнання.
15 Заплескали над тобою руками всі, що проходять дорогою, засичали і покивали своєю головою на дочку Єрусалиму: Чи це місто, про яке говорять: Вінець слави, радість всієї землі?
16 Відкрили проти тебе свої уста всі твої вороги, засичали і заскреготали зубами, сказали: Ми його пожерли, одначе це день, якого ми очікували, ми його знайшли, ми побачили.
17 Господь зробив те, що задумав, сповнив свої слова, які заповів від давних днів, знищив і не пощадив, і над тобою зрадів ворог, Він підняв ріг твого гнобителя.
18 Їхнє серце закричало до Господа. Мури Сіону, зведіть слези як потоки в день і вночі. Не дай собі спочити, хай не замовчить твоє око, дочко.
19 Встань радій в ночі на початку твоєї сторожі, вилий як воду твоє серце перед лицем Господа, підніми до Нього твої руки за душу твоїх немовлят, що знесилені голодом на початку всіх виходів.
20 Поглянь, Господи, і подивися кого Ти так обібрав. Чи жінки їстимуть плід їхнього лона? Різник зробив збирання. Чи забєш в господній святині священика й пророка?
21 Заснули на дорозі землі дитина і старець. Мої дівчата і мої молоді впали від меча. Ти забив у дні твого гніву, Ти зарізав, не пощадив.
22 Ти скликав як на день празника мої поселення довкруги, і не стало в дні господнього гніву того, що спасається, і остається, як я скріпив і помножив всіх моїх ворогів.