1 Почавши ж Еліфас Теманітський каже:

2 Чи не багато разів говорили до тебе в труднощах? А хто стерпить силу твоїх слів?

3 Бо якщо ти повчив багатьох і потішив руки слабкого

4 і підняв ти словами слабких і ти подав сміливість слабким колінам,

5 а тепер на тебе прийшов біль і доторкнувся до тебе, ти ж застановився.

6 Чи не радше з безумності є твій страх і твоя надія і невинність твоєї дороги?

7 Отже, згадай хто чистий з тих, що згунули, чи коли праведні згинули з коренем.

8 Так як я побачив, тих, що орять неплідні місця, вони ж, засіваючи їх, пожнуть собі болі.

9 Загинуть від господнього приказу, а від духа його гніву пропадуть.

10 Погашено силу лева, голос левиці, хвалькуватість зміїв.

11 Мурашка-лев згинув томущо не має поживи, левенята ж левів покинули один одного.

12 А якщо було в твоїх словах якесь правдиве слово, нічого ж з цього зла не стрінуло б тебе. Як не прийме моє ухо від Нього надзвичайні речі?

13 А наче страх і нічний звук, що наганяє страх на людей,

14 мене ж зустрів жах і тремтіння і дуже потряс мої кості.

15 І дух прийшов до мого лиця, а моє волосся і тіло жахнулися.

16 Я встав, і не взнав. Я подивився, і не було образу перед моїми очима, але лиш дух і я чув голос.

17 Що ж бо? Чи смертна людина буде чистою перед Господом, чи людина невинна за свої діла?

18 Якщо Він не вірить своїм слугам, а впізнав якесь вивихнення в своїх ангелах,

19 тих же, що живуть в глиняних помешканнях, з яких і ми самі є з тієї глини, побив їх як мотиля.

20 І від ранку до вечора білше (їх) немає, томущо вони не можуть собі помогти, вони згинули.

21 Бо Він подув на них і вони всохли, згинули, томущо вони не мали мудрости.