1 Якщо Ізраїль повернеться, говорить Господь, повернеться до Мене. Якщо забере свої гидоти з своїх уст і почитатиме моє лице
2 і клястиметься: Живе Господь, правдою на суді і праведністю, і поблагословляться в ньому народи і в ньому похвалять Бога в Єрусалимі.
3 Бо так говорить Господь мужам Юди і тим, що живуть в Єрусалимі: Обновіть собі землі, що облогом, і не сійте на тернині.
4 Обріжтеся вашому Богові і відкиньте твердосердя вашого серця, чоловіки Юди, і ви, що живете в Єрусалимі, щоб мій гнів не вийшов як огонь і не загорівся, і не буде того, хто загасить, від лиця злоби ваших задумів.
5 Сповістіть в Юді, і хай почується в Єрусалимі. Скажіть: Дайте трубою знак на землі і закричіть сильно. Скажіть: Зберіться, і ввійдемо до укріплених міст.
6 Взявши, втечіть до Сіону. Поспішіться, не стійте, бо Я наводжу з півночі зло і велике знищення.
7 Зі свого леговища вийшов лев, що нищить народи, він піднявся і вийшов зі свого місця, щоб поставити землю на спустошення, і міста будуть знищені, щоб у них не жили.
8 Тому підпережіться мішками і плачте і кричіть, томущо від вас не відвернувся господний гнів.
9 І буде, що в тому дні, говорить Господь, згине серце царя і серце володарів, і жахнуться священики і пророки жахнуться.
10 І я сказав: Ти, що є, Володарю, Господи, чи ж обманюючи Ти обманув цей нарід і Єрусалим, кажучи: Мир буде, і ось меч доторкнувся аж до їхньої душі. В тому часі скажуть цьому народові і Єрусалимові: Дух блудження в пустині, дорога дочки мого народу не на чистоту, ані не на святість.11 12 Дух повноти прийде на мене. Тепер же я скажу до них суди.
13 Ось вийде як хмара, і його колісниці як буря, його коні швидші від орлів. Горе нам, бо ми в біді.
14 Помий від зла твоє серце, Єрусалиме, щоб ти спасся. Аж доки в тобі будуть задуми твоїх бід?
15 Бо голос того, що сповіщає, прийде з Дану, і почується біда з гори Ефраїма.
16 Згадайте народи: Ось прийшли. Сповістіть в Єрусалимі: Групи приходять з землі здалека і дали свій голос на міста Юди.
17 Вони повстали на нього довкруги як ті, що сторожать поле, бо ти Мене знехтував, говорить Господь.
18 Твої дороги і твої задуми це тобі зробили. Це твоя злоба, бо вона гірка, бо доторкнулася аж до твого серця.
19 Мій живіт, мій живіт болить, і почуття мого серця. Дрижить моя душа, розривається моє серце, не замовкну, бо моя душа почула голос труби, крик війни.
20 І клопіт знищення кличе, бо заметушилася вся земля. Нагло затривожилося шатро, роздерлися мої скіряні покриття.
21 Доки бачитиму втікачів, чуючи голос труб?
22 Томущо володарі мого народу Мене не знали, вони дурні і нерозумні сини. Вони мудрі зло чинити, а не пізнали як добро чинити.
23 Я поглянув на землю, і ось ніщо, і на небо, і не було його світил.
24 Я побачив гори, і вони тремтіли, і всі горби тряслися.
25 Я поглянув, і ось не було людини, і всі птахи неба були перелякані.
26 Я побачив, і ось Кармил спустошений, і всі міста спалені перед господним лицем, і були розбиті перед лицем гніву його люті.
27 Так говорить Господь: Вся земля буде пустинею, але не викінчу.
28 Хай над цими заплаче земля, і хай небо вгорі потемніє, бо Я сказав і не роздумаюся, Я поклявся і не відвернуся від цього.
29 Від голосу вершника і того, що натягає лук, втекла вся країна. Влізли до печер і сховалися в гаї і вилізли на скелі. Всяке місто опущене, людина в них не живе.
30 І ти що зробиш? Чи зодягнешся кармазином і прикрасишся золотою прикрасою, і чи прикрасиш стібієм твої очі? Марна твоя прикраса. Тебе відкинули твої любовники, вони шукатимуть твою душу.
31 Бо Я почув голос наче (голос) тієї, що родить, твій стогін наче тієї, що вперше родить, голос дочки Сіону. Вона ослабне, і опустить свої руки: Горе мені, бо мене опускає моя душа задля вбитих.