1 Біймося ж, поки діє обітниця, щоб ми ввійшли до його спочинку, аби не здавалося комусь з вас, що спізнився.2 Бо й ми, як і вони, одержали добру вістку; але слово, яке слухали, не дало їм користи, бо не слухали з вірою.
3 Входимо ж до спочинку ми, що повірили, як він провістив:
Я присягнув був у моїм гніві, що не ввійдуть до мого спочинку, хоч і діла були закінчені при створенні світу.
4 Бо сказав десь про сьомий день отак: І спочив Бог сьомого дня від усіх своїх діл.5 І знову тут: Не ввійдуть до мого спочинку.6 Отож виходить, що деякі ввійдуть до нього, а ті, що раніше одержали добру вістку, не ввійшли через непокірливість.7 І знову призначає якийсь день - сьогодні, - кажучи через Давида по багатьох роках те, про що раніше йшлося: Сьогодні, як почуєте його голос, не робіть закам'янілими ваших сердець.
8 Бо якби Ісус дав їм спочинок, то не казав би після цього про інший день.9 Збережено ж суботу для Божого люду,10 бо хто ввійшов до його спочинку, той і відпочив від своїх діл, - як Бог від своїх.11 Тож поспішімо ввійти до того спочинку, щоб хтось не впав у непокору - за тим прикладом.12 Бо Боже слово живе й діє, воно гостріше від усякого двосічного меча і проходить аж до поділу душі й духа, суглобів і мозку, судить думки й помисли серця.13 І нема створіння, яке сховалося б від нього, але все відкрите й виявлене перед його очима, - йому дамо звіт!
14 Отож, маючи великого архиєрея, який пройшов небо, - Ісуса, Божого сина, - тримаймося віровизнання.15 Бо не маємо архиєрея, який не може співчувати нашим слабостям, але випробовуваний у всьому, як і ми, за винятком гріха.16 Приступім, отже, сміливо до престолу ласки, щоб одержали ми милосердя і знайшли ласку для своєчасної допомоги.