1 Для всього час, і пора для кожного діла під небом.

2 Час родити і час вмирати, час садити і час виполювати насаджене,

3 час убити і час лікувати, час нищити і час будувати,

4 час плакати і час сміятися, час ридати і час танцювати,

5 час кидати каміння і час збирати каміння, час обіймати і час віддалитися від обіймання,

6 час шукати і час вигублювати, час зберігати і час викидати,

7 час роздерти і час зішити, час мовчати і час говорити,

8 час любити і час ненавидіти, час війни і час миру.

9 Яка користь тому, що чинить те, в чому він трудиться?

10 Я побачив плутанину, яку Бог дав людським синам, щоб плуталися в ній.

11 Усе Він зробив добре в своїм часі і вік дав в їх серце, щоб чоловік не знайшов творива, яке Бог зробив від початку і аж до кінця.

12 Я впізнав, що немає в них доброго, хіба лиш щоб веселитися і чинити добро в його житті.

13 І кожна людина, яка їсть і пє і побачить добро в усім його труді - це божий дар.

14 Я впізнав, що все, що зробив Бог, воно буде на віки. До нього немає як додати, і від нього немає як відняти, і Бог зробив, щоб побоялися його лиця.

15 Те, що сталося вже є, і що має статися, вже сталося, і Бог шукатиме переслідуваного.

16 І ще побачив я під сонцем місце суду, там безбожний, і місце праведного, там безбожний.

17 Я сказав в моїм серці: Праведного і безбожного судить Бог, бо час на всяке діло і на всяке твориво.

18 Там я сказав в моїм серці про мову людських синів, що їх розсуджує Бог, і щоб показати їм, що і вони є скотина.

19 Бо припадок людських синів і припадок скотини, в них (один) припадок. Як смерть цього, так смерть цього, і дух в усіх. І що більшого має людина від скотини? Нічого, бо все марнота.

20 Все іде на одне місце. Все повстало з землі, і все до землі повертається.

21 І хто знає чи дух людських синів підноситься вгору, і чи дух скотини сходить вділ до землі?

22 І я побачив, що немає добра, хіба лиш, що людина розвеселиться у своїх творивах, бо це його часть. Бо хто його поведе побачити те, що буде після нього?