1 Отож, відкладіть усяку злобу, і всіляку оману й лицемірство, і заздрість та всі обмови,2 і як новонароджені немовлята, полюбіть духовне щире молоко, щоб на ньому ви виросли для спасіння;3 бо ви спробовали, що Господь добрий.4 Приходьте до нього - живого коштовного каменя - знехтуваного людьми, але вибраного Богом.5 І ви самі, мов живе каміння, будуйтеся на духовний дім, на святе священство, щоб принести духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.6 Бо написано в Писанні:
Ось, кладу на Сіоні камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у нього, не буде осоромлений.
7 Отже, вам, що віруєте, - честь; а тим, хто не вірує, - камінь, що його знехтували будівничі; він став наріжним:
8 і каменем спотикання, і каменем спокуси.
Вони спотикаються, не вірячи в слово; на це вони й призначені.9 А ви - рід вибраний, царське священство, святий народ, обраний народ, щоб звіщати чесноти того, хто вас покликав із темряви до дивовижного його світла.10 Ви, що колись були не народ, а тепер Божий народ, ви що колись були непомилувані, а тепер помилувані.
11 Любі, благаю вас, як чужинців і мандрівників, стримуватися від тілесних хтивостей, що воюють проти душі,12 добре проводити своє життя між поганами, щоб за те, за що вас обмовляють, мов злочинців, - побачивши добрі діла, прославили Бога в день відвідин.13 Підкоріться, [отже], всякому людському створінню задля Господа, - чи цареві, як володареві,14 чи правителям, як від нього посланим для карання злочинців, та для похвали доброчинцям.15 Бо така Божа воля, щоб, роблячи добро, приборкувати нерозсудливість немудрих людей,16 як вільні, а не як ті, що мають волю за покривало для злоби; але як раби Божі.17 Шануйте всіх, любіть братів, бійтеся Бога, поважайте царя.
18 Раби, коріться панам із повним страхом, а не тільки добрим та лагідним, а й прикрим.19 Бо це любе [Богові], коли хто через сумління задля Бога терпить скорботи, страждаючи несправедливо.20 Бо яка похвала, якщо кари зазнаєте за провини? Але коли терпите й переносите, роблячи добро, це любе Богові.21 На це ви були покликані, тому що й Христос потерпів за нас, полишивши нам приклад, щоб ми ішли Його слідами.
22 Він не вчинив гріха, і не знайдено омани в його вустах;
23 Він, коли був лихословлений, не лихословив, страждаючи не погрожував, а передавав тому, хто судить справедливо.24 Він сам своїм тілом підніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости; Його ж ранами ви одужали.25 Бо ви були як заблукані вівці, а тепер повернулися до пастиря і наставника ваших душ.