1 Сину, якщо прийнявши мову моєї заповіді скриєш в собі,

2 твоє ухо послухає мудрість, і ти приставиш твоє серце до сприймання, поставиш його на повчання твому синові.

3 Бо якщо прикличеш мудрість і даси твій голос розумінню, а великим голосом шукатимеш пізнаня,

4 і якщо її шукатимеш як срібло і дошукуватимешся її як скарбів,

5 тоді пізнаєш господний страх і знайдеш боже пізнання.

6 Бо Господь дає мудрість, і від його лиця пізнання і розуміння.

7 І Він збирає спасіння як скарб для тих, що випрямлюються, охороняє їхній хід,

8 щоб стерегти дороги оправдань і обереже дорогу тих, що Його почитають.

9 Тоді зрозумієш праведність і суд і випрямиш всі добрі осі.

10 Бо якщо прийде мудрість до твого розуму, а сприймання вважатиметься добрим для твоєї душі,

11 добра рада тебе обереже, а преподобне розуміння берегтиме тебе,

12 щоб тебе спасти від дороги зла і від людини, що не говорить нічого вірного.

13 Ох ви, що оставляєте дороги праведности, щоб піти по дорогах темряви,

14 що веселитеся злом і радієте поганим звихненням,

15 яких стежки покручені і їхні колеса пігнені,

16 щоб тебе зробити далеким від дороги праведности і чужим праведного знання.

17 Сину, хай тебе не захопить погана порада, яка покинула навчання молодости, і яка забула божественний завіт.

18 Бо вона поклала свій дім при смерті і свої осі з земними при аді.

19 Всі, що нею ходять, не повернуться, ані не осягнуть стежок праведности. Бо не осягають років життя.

20 Бо якщо б ходили добрими стежками, знайшли б гладкі стежки праведності.

21 Добрі будуть жителями землі, а незлобні в ній остануться, бо праведні заселять землю, і преподобні на ній остануться.

22 Дороги безбожних пропадуть з землі, а беззаконні будуть вигнані з неї.