1 О коби ти, мій кревний, був тим що ссав груди моєї матері. Знайшовши тебе зізовні поцілую тебе, і не зневажать мене.

2 Обійму тебе, введу тебе до хати моєї матері і до покою тієї, що мене зачала. Напою тебе вином з зелами, з соку моїх ґранатових яблок.

3 Його лівиця під моєю головою, і його правиця мене обійме.

4 Я закляла вас, дочки Єрусалиму, силами і кріпостями поля, щоб ви не підносили і щоб не розбудили любов, аж доки не забажає.

5 Хто вона, що виходить вибілена, підкріплювана своїм ближнім? Я тебе збудив під яблунею. Там тебе привела на світ твоя матір, там тебе привела на світ та, що тебе породила.

6 Поклади мене як печать на твоїм серці, як печать на твому рамені. Бо любов сильна як смерть, зависть тверда як ад, її крила - огняні крила, її полумінь.

7 Велика вода не зможе згасити любови, і ріки її не затоплять. Якщо чоловік віддасть ввесь свій маєток в любові, погордою ним погордять.

8 Наша сестра мала і не має грудей. Що зробимо для нашої сестри в день, в якому заговориться про неї?

9 Якщо є стіна, збудуємо на ній сріблі башти. І якщо є двері, розпишім на ній кедрові дошки.

10 Я мур, і мої груди мов башти. Я була в його очах як та, що знаходить мир.

11 У Соломона в Вееламоні був виноградник. Він дав свій виноградник сторожі, чоловік принесе з його плоду тисячу срібних.

12 Мій виноградник, мій, переді мною. Тисяча тобі, Соломоне, і двісті тим, що стережуть його плід.

13 Ти сидиш в садах, (і) приятелі слухають твій голос. Дай мені тебе почути.

14 Втікай, мій близький, і уподібнися до серни, чи молодого оленя на горах ароматів.