1 На кінець. Тим, що ще зміняться, в память, Давида, на повчання,

2 коли він спалив Сирійську Месопотамію і Сирію Сова, і Йоав повернувся і побив долину соли, дванадцять тисяч.

3 Боже, Ти нас відкинув і нас знищив, Ти розгнівався і помилував нас.

4 Ти потряс землею і настрашив її. Вилікуй її побиття, бо вона зрушилася.

5 Ти показав тяжкі речі твому народові, Ти нас напоїв вином подиву,

6 Ти дав знак тим, що Тебе бояться, щоб втекли від лиця лука.

7 Щоб твої улюблені спаслися, спаси твоєю правицею і вислухай мене.

8 Бог заговорив в святощах своїх: Зрадію і розділю Сікіму і виміряю долину мешкань.

9 Мій Ґалаад, і мій Манассій, і Ефраїм сила моєї голови, Юда мій цар.

10 Моав посуд моєї надії, Я простягну на Ідумею взуття моє, мені підкорилися чужинці (філистимці).

11 Хто мене поведе до укріпленого міста? Хто мене поведе до Ідумеї?

12 Чи не ти, Боже, що нас відкинув? І не вийдеш, Боже, в наших силах?

13 Дай нам поміч у біді, і даремне спасіння людини.

14 А в Бозі зробимо силу, і він погордить тими, що нам завдають клопіт.