1 На кінець, про нарід, що віддалений від святих. Давида в память, коли ним заволоділи чужинці (филистимляни) в Ґеті.

2 Помилуй мене, Господи, томущо мене потоптала людина, пригнобила мене, воюючи цілий день.

3 Мене потоптали мої вороги цілий день, бо численні ті, що воюють проти мене з гори.

4 В день боятимуся, а я надію на Тебе покладаю.

5 В Бозі похвалю мої слова цілий день. На Бога поклав я надію. Не злякаюся, що зробить мені тіло.

6 Цілий день моїми словами гидували, всі їхні задуми проти мене на зло.

7 Хай поселяться і сховаються. Вони стерегтимуть мою пяту, так як стерпіли мою душу.

8 Зовсім їх не спасеш, зведеш в гніві народу, Боже.

9 Я тобі сповістив моє життя, я поклав мої слези перед Тобою так як і в твоїй обітниці.

10 Хай мої вороги відвернуться на зад, в тому дні коли я покличу до Тебе. Ось я впізнав, що Ти мій Бог.

11 У Бозі похвалю слово, у Господі похвалю слово.

12 На Бога я поклав надію. Не побоюся, що зробить мені людина.

13 В мені, Боже, молитви хвали, які я Тобі віддам,

14 бо Ти визволив мою душу від смерти і мої ноги від спотикання, щоб я вгодив перед Богом в світлі живих.