1 Коли Ісус закінчив наставляти своїх дванадцятьох учнів, то пішов звідти, щоб навчати й проповідувати в їхніх містах.
  2 Іван же, почувши у в'язниці про діла Христові, послав своїх учнів3 спитати Його: Чи ти є той, хто йде, чи маємо чекати іншого?4 І Ісус у відповідь сказав їм: Ідіть і сповістіть Іванові, що чуєте й бачите: 5 сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують; мертві встають, убогі сповіщають;
  6 щасливий той, хто не спокуситься через Мене.7 Коли ті відходили, почав Ісус казати людям про Івана: Для чого ви прийшли в пустиню подивитися? На тростину, колихану вітром?8 На що вийшли подивитися? На людину, вбрану в м'який одяг? Таж ті, що носять м'який одяг, сидять у царських палацах.9 Кого ж ви вийшли побачити? Пророка? Так, кажу вам: більше ніж пророка!10 Оцей є той, про кого написано:

Ось, Я посилаю мого ангела перед твоє обличчя, який приготує тобі дорогу поперед тебе.

  11 Щиру правду кажу вам: Не було між народженими від жінок більшого від Івана Хрестителя; але найменший у Царстві небеснім більший від нього.12 Від днів Івана Хрестителя і дотепер Царство небесне здобувається силою, і ті, хто застосовують силу, захоплюють його.13 Бо всі пророки й закон пророкували до Івана;14 і коли хочете знати, Він - Ілля, який має прийти.15 Хто має вуха, нехай слухає.16 З ким мені порівняти цей рід? Він подібний до дітей, що сидять на майданах і гукають до інших,18 Бо прийшов Іван, що не їсть, не п'є, а вони кажуть: Біса має.19 Прийшов Син Людський, що їсть і п'є, і вони кажуть: Ось ця людина ненажера і п'яниця, друг митників та грішників. І виправдалася премудрість власними ділами.
  20 Тоді почав [Ісус] докоряти містам, у яких сталося найбільш з Його див, за те, що вони не покаялися: 21 Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Витсаїдо: бо якби в Тирі й Сидоні сталися ті дива, які сталися у вас, вони давно були б покаялися у волосяниці та в попелі.22 Однак кажу вам: Тирові й Сидонові буде легше в день суду, ніж вам.23 І ти, Капернауме, чи до небес піднімешся? До пекла зійдеш: бо коли б дива, що сталися в тобі, відбулися в Содомі, він існував би донині.24 Тож кажу вам, що землі Содомській легше буде в день суду, ніж тобі.
  25 Відтак, відповідаючи, Ісус сказав: Славлю тебе, Батьку, Господи неба й землі, що втаїв ти це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам.26 Так, Батьку, бо то було тобі до вподоби.27 Мені все передано Моїм Батьком, і ніхто не знає Сина, тільки Батько; ані Батька ніхто не знає, лише Син - і той, кому тільки хоче Син відкрити.28 Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, і Я заспокою вас.29 Візьміть моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, і знайдете спокій своїм душам.30 Бо моє ярмо любе і мій тягар легкий.