1 Наближалися до нього всі митники і грішники, щоб послухати його.2 І нарікали фарисеї та книжники, кажучи, що він грішників приймає і з ними їсть.3 А він розповів їм ось таку притчу, кажучи: 4 Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев'яносто дев'ять у пустині та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її?5 І, знайшовши, кладе на свої рамена, радіючи,6 і, прийшовши до хати, скликає друзів та сусідів, кажучи їм: Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, що загубилася.7 Кажу вам, що за одного грішника, який покається, радість на небі буде більша, ніж за дев'яноста дев'ятьма праведниками, які не потребують покаяння.
  8 Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубила одну драхму, не запалює світильника і не замітає хати, шукаючи пильно, доки не знайде?9 І, знайшовши, скликає приятельок та сусідів, кажучи: Радійте зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася.10 Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається.
  11 Він розповів: Один чоловік мав двох синів.12 І сказав молодший з них до батька: Батьку, дай належну мені частину майна. І той поділив між ними майно.13 А через кілька днів забравши все, молодший син подався до далекого краю і там змарнував своє майно, живучи розпусно.14 Як змарнував усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати.15 Пішов він та й пристав до одного з жителів тієї землі; той послав його на свої поля пасти свиней.16 І бажав він втамувати свій голод жолудями, що їх їли свині, але ніхто йому не давав.17 Опам'ятавшись, він сказав: Скільки лишається хліба в наймитів мого батька, а я ж тут гину з голоду.18 Устану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я прогрішився перед небом і перед тобою,19 і вже не гідний зватися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів.20 Вставши, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його і змилосердився; побігши, впав йому на шию і поцілував його.21 Син сказав йому: Батьку, я прогрішився перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм.22 А батько сказав до своїх рабів: Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і взуття на ноги;23 приведіть теля відгодоване та заколіть; будемо їсти й веселитися,24 бо цей мій син був мертвий - і ожив, пропав був - і знайшовся. І почали веселитися.
  25 А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці.26 Покликавши одного зі слуг, спитав, що ж то таке.27 Той сказав йому: Це твій брат повернувся, і твій батько заколов відгодоване теля, бо здоровим його прийняв.28 Розгнівався ж він і не хотів увійти; його батько вийшов та вмовляв його.29 А він у відповідь сказав своєму батькові: Ось, стільки літ я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а ти мені не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями.30 Коли ж цей твій син, що змарнував твоє майно з блудницями, повернувся, ти заколов йому відгодоване теля.31 І він сказав йому: Дитино, ти завжди зі мною, і все моє - твоє;32 а тут треба було таки веселитися і зрадіти, бо цей твій брат був мертвий - і ожив, пропав був - і знайшовся.