1 А в сто сорок девятому році довідалися ті, що з Юдою, що Антіох Евпатор приходить з множествами проти Юдеї,2 і що з ним Лусія, опікун, що над ділами, і кожний мав еллинську силу по сто десять тисяч піших і пять тисяч триста вершників і двадцять два слони, а триста колісниць з косами.3 Замішався з ними і Менелай і з великою підступністю намовляв Антіоха, не задля спасіння батьківщини, а думаючи бути поставленим до влади.4 А Цар царів підняв гнів Антіоха на безбожного, і як Лусія вказав, що цей є причиною всього зла, приказав, так як є звичай на місці, убити повівши до Верії.5 На місці є вежа на пятдесять ліктів повна попелу, а вона мала округлий прилад, що звідусіль звисав у попіл.6 Тут винних за святотацтво чи того, що вчинив і деяке інше дуже погане зло, всі скидають на загибіль.7 Такою згубою трапилося померти беззаконному Менелаєві, що ані не вдостоївся землі,8 вповні справедливо. Бо томущо він вчинив багато гріхів відносно вівтаря, якого огонь і попіл був чистий, він одержав смерть в попелі.9 А цар приходив з такими задумами по варварськи, щоб гірше від того, що було вчинене його батьком, виказати юдеям.10 А Юда сприйнявши це, сповістив множеству в день і вночі прикликати Господа, щоб так як колись і десь і тепер помогти тим, що мають бути позбавлені закону і батьківщини і святого храму,11 і тепер, що трохи нарід відпочив, щоб не допустити, щоб вони стали підвладними хульним народам.12 Як всі однакове разом чинили і благали милосердного Господа з плачем і постами і лежанням (на землі) впродовж трьох днів безпереривно, Юда, підбадьоривши їх, наказав приготовитися.13 А сам, бувши з старшинами, він врадив раніше ніж цар вкине військо до Юдеї і місто буде захоплене, вийшовши, судити діла з божою поміччю.14 Давши владу Сотворителеві світу, заохотивши тих, що з ним, мужньо боротися до смерті за закони, святиню, місто, батьківщину і громадян, при Модеїні він розставив військо.15 Давши тим, що при ньому кличку: Побіда божа, напавши вночі на царський двір з молодцями, які вважалися найсильнішими, він забив в таборі до двох тисяч мужів і він забив найважнішого з слонів, з тим, що на ньому,16 і вкінці табір переповнили жахом і замішанням і щасливо вийшли.17 А як вже засвітав день це сталося через ту господню охорону, що його провадила.18 Цар одержавши посмак хоробрості юдеїв, намагався способами дістати місця.19 І він прийшов до Ветсури сильної твердині юдеїв, був відбитий, був побитий, був зменшений.20 Тим, що ж всередині, Юда післав потрібне.21 А ворогам сповістив таємницю Родокос з юдейського табору. Вони за ним шукали і він був схоплений і замкнений.22 Вдруге заговорив цар до тих, що в Ветсурах, дав правицю, взяв, відійшов, напав на тих, що з Юдою, був побитий.23 Він довідався, що в скруті Филип, якого він в Антіохії оставив над справами, розмішався, попросив юдеїв, піддався і поклявся на все справедливе, погодився і приніс жертву, пошанував святиню і щедрий був з місцем.24 І він прийняв Маккавея, поставив його володарем від Птолемаїди аж до Ґерренійського Володіння.25 Він пішов до Птолемаїди. Птоломаїдці були розгнівані через завіти, бо були пригноблені, томущо бажали усунути угоду.26 Лусія вийшов на судище, дав дуже вміло відповідь, переконав, втихомирив, зробив добре розположеними, відійшов до Антіохії. Таким був прихід і відхід царя.