1 Як сповнилися ці завіти Лусій відійшов до царя, а юдеї пішли до праці на землі.2 А ті воєводи, що на місці, Тимотей і Аполлоній син Ґеннея, ще й Єроним і Димофон, до них же Никанор Кипріярх, не давали їм добре стояти і мирно вестися.3 А йоппійці вчинили таку безбожність. Вони попросили тих юдеїв, що з ними жили, ввійти до приготовлених ними човнів з жінками і дітьми наче з ними не було ніякої ворожнечі,4 згідно з спільним рішенням міста, і вони прийняли, що бажають бути мирними, і ніякої підозри не мали. Відвізши їх, що були не менше двісті, ті скинули в глибінь.5 Юда ж довідавшись про той злочин, що стався з співвітчизниками, сповістивши мужам, що при ньому,6 і прикликавши справедливого суддю Бога, прийшовши проти ганебних вбивців братів, вночі запалив пристань і спалив човни, а тих, що туди втекли, вибив.7 А як околиця була замкнена, він відійшов, наче знову приходячи щоб викорінити і все Йопійське громадянство.8 І довідавшись, що ті, що в Ямнеї, так само хочуть повестися з тими юдеями, що (там) живуть,9 і вночі напавши на ямнітів запалив пристань з баштою так, що сяйво огня появилося до Єрусалиму, що було двісті сорок стадій.10 А звідти пішовши девять стадій, як вони ішли до Тимотея, на нього напали арави, не менше пяти тисяч а вершників пятьсот.11 Як була сильна битва і як через поміч, що від Бога, успіх мали ті, що при Юді, побиті номади просили в Юди дати їм правицю, зобовязавшись і дати стада і в іншому їм помагати.12 А Юда сприйнявши, що поправді вони в багатьох корисні, поступився, щоб зробити з ними мир. І взявши правиці вони відійшли до шатер.13 А він напав і на якесь місто огороджене сильними ровами і мурами, і замешкане змішаними народами, а імя Каспін.14 Вони ж всередині надіючись на силу стін і на відкладену поживу, невиховано поводилися з тими, що з Юдою, проклинаючи і ще хулячи і говорячи те, що не належиться.15 А ті, що з Юдою, прикликавши великого Сильного світу, що без баранів (машина) і воєнних машин в часах Ісуса знищив Єрихон, по звірячому напали на мур.16 А захопивши місто з божої волі, вчинили невимовні вугублення так, що в поблизькому ставку, що мав широту двох стадій, він здавався повним крові, що стекла.17 Відійшовши звідти на сімсот пятдесять стадій, вони прийшли до Хараки до юдеїв прозваних Тувіянами.18 І в місцях не схопили Тимотея, що без успіху тоді відійшов з місць, оставивши в одному місці і дуже сильну залогу.19 А Доситей і Сосіпатр воєводи при Макавею, пішовши, побили тих, що були залишені Тимотеєм в твердині, більше тисячі чоловік.20 Маккавей, розділивши своє військо на групи, поставив їх над групами, і кинувся проти Тимотея, що мав при собі сто двадцять тисяч піших, а дві тисячі пятьсот вершників.21 А довідавшись про прихід Юди, Тимотей наперед послав жінок і дітей і інше майно до названого Карнія, бо був тяжким до здобуття і місце мало тяжкий доступ через вузькість всіх місць.22 А як зявилася перша часть Юди і як найшов жах і страх на ворогів, що від появи того, що все бачить, який надійшов на них, вони кинулися в розтіч, кожний кудись несений так, що часто (були) перешкоджені своїми і поколені вістрями мечів.23 А Юда чинив ревне переслідування забиваючи поганців, і вигубив до тридцять тисяч мужів.24 А сам Тимотей попавши тим, що при Доситею і Сосипатру, з великою вмілістю благав, щоб його оставили живим, томущо він мав багатьох кревних, які були братами, і ці будуть зневажені.25 А повіривши його великому запевненню відставити цих непошкодженими, вони його відпустили задля спасіння братів.26 Вийшовши ж до Карнія і Атерґатея (Юда) забив двадцять пять тисяч душ.27 Після того, як він цих прогнав і вигубив, він пішов і до кріпкого міста Ефрона, в якому множество різних народів в ньому, а молоді силачі, стоячи перед мурами, сильно відбивалися, і всередині був великий склад воєнних машин і стріл.28 А прикликавши Сильного, що з кріпостю нищить силу ворогів, вони захопили місто під владу, а всередині забили яких двадцять пять тисяч.29 Відійшовши ж звідти, вони кинулися на місто Скитів, що віддалене шістьсот стадій від Єрусалиму.30 Як ті юдеї, що там були, засвідчили яке добре наставлення і лагідну поставу в часах нещастя мали до них громадяни Скита,31 вони подякувавши і заохотивши і на далі бути добре розположеними до народу, прийшли до Єрусалиму як наставав празник тижнів.32 А після згаданої пятдесятниці кинулися проти Ґорґія, вождя Ідумеї.33 А він вийшов з трьома тисячами піших а чотириста вершників.34 Як провели бій, трапилося, що впали деякі з юдеїв.35 Якийсь Доситей з тих, що від Вакинора, чоловік вершник і силач, схопив Ґорґія і держачись за одіж держав його сильно, і як він бажав проклятого взяти живим, хтось з тракійських вершників надійшов на нього і відняв рамено, і Ґорґій втік до Маріси.36 А як ті, що при Ездрії довго билися і були змучені, Юда, прикликавши Господа, щоб Він показався помічником і воєводою битви,37 зачавши батьківським голосом з піснями крик, несподівано накивнувшись на тих, що з Ґорґієм, привів їх до втечі.38 Юда, взявши військо, прийшов до міста Одоллам. Як прийшов сьомий день, за звичаєм очистившись, там провели суботу.39 А наступного (дня) прийшли ті, що з Юдою, так як за звичаєм був час, забрати тіла впавших і покласти з родиною до батьківських гробниць.40 Вони знайшли в кожного помершого під плащем святощі ямнейських ідолів, що закон юдеям забороняє. А всім явним стало, що ці впали через цю причину.41 Всі, отже, поблагословивши праведного суддю Господа, що сховане явним чинить,42 повернулися до молитви, благаючи, щоб вчинений гріх вповні був відпущений. А Юда сильно напоминав множество держати себе безгрішними, бути тими, що бачать очима те, що сталося через гріх тих, що впали.43 І зробивши в групі збір на дві тисячі драхм срібла післав до Єрусалиму, щоб дуже гарно принести жертву за гріхи і належне чинити, думаючи про воскресіння.44 Бо він вважав, що коли не воскреснуть, ті, що впали, марним і дурним є молитися за мертвих.45 Ще дивлячись на прегарну благодать, що відложена для тих, що з честю уснули, це праведна і побожна думка. Тому він чинив надолуження за померших, щоб вони очистилися від гріха.