1 Після короткого часу Лусія царський оборонець і кревний і той, що над ділами, дуже тяжко переносячи те, що сталося,2 зібравши около вісімдесять тисяч і всякого коня, прибув проти юдеїв, думаючи зробити місто помешканням для елленів,3 а храм вподаткувати так як храми інші народів, архиєрейство вчинити до викупу на кожний рік,4 зовсім не думаючи про божу силу, а покладаючись на десятки тисяч піших і тисячі коней і вісімдесять слонів.5 Ввійшовши ж до Юдеї і приближившись до Ветсури, що була в скріпленій околиці, а віддалена від Єрусалиму яких пять стадій, на неї налягав.6 Як же сприйняли ті, що з Макавеєм, що він воював проти твединь, з голосіннями і слезами товпами благали Господа, щоб післати доброго ангела на спасіння Ізраїля.7 А сам Маккавей першим взявши зброю заохочував інших, щоб відважилися разом з ним помогти їхнім братам. А разом і сміливо кинулися.8 А ще як вони були при Єрусалимі зявився їм провідник на коні в білій одежі, що вимахував золотою зброєю.9 А всі разом поблагословили милосердного Бога і скріпилися на дусі, і не лише були готові розбивати людей, а й лютих звірів і залізні стіни.10 Вони йшли в зброї з неба, маючи Господа як союзника, що милосердився над ними.11 І кинувшись проти ворогів по левиному, забили з них тисячу до десятьох тисяч, а вершників шістьсот до тисячі, і всіх змусили до втечі.12 Численні з них зранені спаслися нагими. І сам Лусій втікаючи зі встидом спасся.13 Не будучи безумним, в собі обмірковуючи ту втрату, що йому сталася, і зрозумівши що євреї непобідимі, як з ними воювала сила божа,14 піславши, намовляв погодитися з усім справедливим, і що він і царя намовлятиме, спонукуючи стати їхним другом.15 А Макавей погодився ж з усім, що Лусій просив, беручи до уваги те, що на користь. Бо те, що Маккавей віддав Лусію в письмах про юдеїв, цар оставив.16 Були ж написані до юдеїв листи від Лусія, що мали такий вид: Лусія множеству юдеїв, радіти.17 Іван і Авессалом, що вами були післані, давши письмове прохання, просили про те, що в ньому зазначене.18 Отже те, що належалося й цареві подати я сказав, а те, що було сприйнятним, він відпустив.19 Якщо, отже, збережете добрий розум до діл, і до осталого старатимуся стати спричинником добра.20 А про те, що в подробицях, я заповідаю їм і тим, що від мене, щоб вам сказали.21 Будьте здорові. Сто сорок осьмого року, двадцять четвертого (дня) Дія Коринтського.22 А послання царя містило таке: Цар Антіох братові Лусію, радіти.23 Від коли наш батько переставився до богів, бажаючи, щоб те, що в царстві, було без турбот, щоб клопоталися власними справами,24 почувши, що юдеї не бажають батькової переміни до елленізму, але вибравши свої звичаї, просять дозволити їм на закони,25 отже, бажаючи, щоб і цей нарід був без турбот, судимо їм відбудувати храм і держатися їхніх батьківських звичаїв.26 Отже, добре зробиш, коли пішлеш до них і даси правиці, щоб знаючи про нашу думку, були радісні і любязно займалися власними справами.27 А до народу такий був лист царя: Цар Антіох юдейським старшинам і іншим юдеям, радіти.28 Якщо ви здорові, хай буде як бажаємо. І ми самі здорові.29 Менелай нам обявив, що бажаєте, пішовши, бути в своїх.30 Отже для тих, що підуть, до тридцятого ксантіка буде правиця з безпекою,31 щоб юдеї послуговувалися своїми потребами і законами, так як і раніше, і ніхто з них ніяким способом не терпітиме за несвідомо вчинене.32 Я післав і Менелая, що вас потішить.33 Будьте здорові. Сто сорок осьмого року, пятнадцятий ксантіка.34 І Римляни післали до них листа, що містив таке: Кінт Меммій, Тіт Маній, старшини римлян до юдейського народу, радіти.35 І ми згідні з тим, що Лусій родич царя вам відпустив.36 А те, що він судив принести перед царя, розглянувши це, зразу когось пішліть, щоб ми зробили так як вам вгодно, бо ми йдемо до Антіохії.37 Тому поспішіться і пішліть декого, щоб і ми довідалися, якої ви думки.38 Будьте здорові. Сто сорок осьмого року, пятнадцятого ксантіка.