1 І цар Антіох проходив горішні країни і почув, що в Елумаї в Персіді є місто славне багацтвом, сріблом і золотом.2 І храм, що в ньому, дуже багатий, і там золоті занавіси і броня і зброя, які там оставив Александер син Филипа, Македонський цар, який першим царював між елленами.3 І він прийшов і старався взяти місто і його ограбити, і не зміг, бо відомим стало слово тим, що з міста,4 і вони повстали проти нього на війну, і він втік звідти і пішов з великим смутком, щоб повернутися до Вавилону.5 І хтось прийшов до Персіди сповіщаючи йому, що втекли табори, які пішли до землі Юди,6 і, що Лисія пішов перше з кріпкою силою і був прогнаний з перед їхнього лиця, і вони здобули зброю і силу і великі здобичі, які взяли з таборів, які вибили,7 і знищили гидоту, яку він збудував на жертівнику, що в Єрусалимі, і святиню, так як передше, окружили високими мурами і його місто Ветсуран.8 І сталося, що як цар почув ці слова, він перелякався і був дуже зрушений і впав на ліжко, і впав в хворобу зі смутку, бо не сталося йому так, як він задумував.9 І був там днів багато, бо відновився в ньому великий смуток, і він думав що вмирає.10 І він скликав всіх своїх друзів і сказав до них: Відходить сон від моїх очей, і я підупав серцем від журби,11 і я сказав в моїм серці: До якого болю я прийшов і великого забурення, в якому я тепер є. Бо добрим і улюбленим я був у моїй владі.12 Тепер же згадую зло, яке я зробив в Єрусалимі і я забрав ввесь сріблий і золотий посуд, що в ньому і я даремно післав вигубити тих, що жили в Юди.13 Я пізнав, що через це на мене найшло це зло. І ось я гину від великого смутку в чужій землі.14 І він покликав Филипа одного з своїх друзів і наставив його над всім своїм царством.15 І дав йому діядиму і свою одіж і перстень, щоб провадити Антіохом його сином і виховати його на царство.16 І Антіох цар помер там в сто сорок девятому році.17 І Лусія довідався, що цар помер, і поставив на царювання замість нього його сина Антіоха молодшого, якого вигодував, і назвав його імя Евпатор.18 І ті, що в замку, замкнули Ізраїль довкруги святого і постійно шукали зла і скріплення поган.19 І Юда задумав їх вигубити і скликав ввесь нарід, щоб їх окружити.20 І зібралися разом і обложили її сто пятдесятого року і він зробив стояки для стріл і машини.21 І вийшли з них з окруження, і пристали до них деякі з безбожних з Ізраїля,22 і пішли до царя і сказали: Доки не зробиш суд і не пімстиш наших братів?23 Ми зволили служити твому батькові і йти за тим, що ним сказане, і йти за його приписами.24 І його (кріпость) окружили сини нашого народу і через це відчужувалися від нас. Лише тих з нас, яких знаходили, вбивали, і наше насліддя розсипалося.25 І не тільки на нас простягнули руку, але і на усі наші околиці.26 І ось сьогодні обсіли твердиню в Єрусалимі, щоб її взяти. І вони скріпили святилище і Ветсуру.27 І якщо швидко їх не випередиш, вони зроблять більше від цього, і не зможеш ними володіти.28 І цар розгнівався, коли почув, і зібрав всіх своїх друзів, володарів його сили і тих, що над кіньми.29 І з інших царств і від морських островів прийшли до нього сили найманців.30 І число його сил було сто тисяч піших і двадцять тисяч кінноти і тридцять два слоні, що знають бій.31 І прийшли крізь Ідумею і отаборилися проти Ветсури і воювали багато днів і зробили машини. І ті вийшли і спалили їх огнем і воювали мужно.32 І Юда відійшов від твердині і прийшов до Ветзахарії напроти табору царя.33 І цар встав вранці і підняв табір, щоб пігнати їх дорогою Ветзахарії, і підготовили сили до війни і затрубили трубами.34 І слонам показали кров винограду і шовковиці, щоб їх поставити до війни.35 І поділили звірів на загони і приставили кожному слоневі тисячу чоловік з сітчастими бронями, і мідяними шоломами на їхніх головах, і пятьсот вибраних коней приставлених до кожного звіра.36 Ці раніше були де лиш був звір, і куди лиш він ішов вони йшли разом, не відступали від нього.37 І на них сильні деревяні вежі, що охороняли на кожному звіреві, привязані до нього приладом, і на кожному чотири чоловіки сили, що воювали на них і його індієць.38 І він поставив іншу кінноту звідси і звідти на дві часті табору, яким давали знаки, і які охороняли загони.39 А як засяяло сонце на золоті і сріблі щити, від них засяяли гори і засвітилися наче огняні лампади.40 І якась часть царського табору була розсташована на високих горах і деяка на нижніх. І вони ішли впевнено і впорядковано.41 І тряслися всі, що чули голос їхнього множества і множества ходу і звук зброї. Бо табір був дуже великий і сильний.42 І приблизився Юда і його табір, щоб стати до бою, і впало з царського табору шістьсот чоловік.43 І побачив Елеазар Аваран одного зі звірів зодягненого в царську зброю, і він був вищий від всякого звіра, і (йому) здавалося, що в ньому є цар.44 І він віддав себе, щоб спасати свій нарід і собі зробити вічне імя.45 І він відважно побіг до нього посеред загону і вбивав з права і з ліва, і відділювалися від нього сюди і туди.46 І він поліз під слоня і поклався під ним і забив його, і той впав на землю на нього, і він там помер.47 І вони побачили царську силу і напад сил і звернули від них.48 А ті, що з царського табору, вийшли їм на зустріч до Єрусалиму, і цар прийшов до Юдеї і до гори Сіона.49 І зробив мир з тими, що з Ветсурона, і вони вийшли з міста, бо там не було для них поживи, щоб в ньому замкнутися, бо була субота для землі.50 І цар взяв Ветсуру і настановив там загін, щоб її стерегти.51 І він отаборився проти святині багато днів і поставив там стояки на стріли і машини і огнеметалки і каменометалки і знаряддя, щоб кидати стріли, і пращі.52 І зробили і ті машини проти їхніх машин і воювали багато днів.53 Їжі ж не було в посуді, томущо був сьомий рік, і ті, що спасалися в Юдеї від народів, спожили останки предложення.54 І осталося в святих мало чоловік, бо ними заволодів голод, і вони були розсіяні кожний на своє місце.55 І Лусія почув, що Филип, якого настановив цар Антіох ще як він жив, щоб вигодувати його сина Антіоха, щоб він царював,56 повернувся з Персіди і Мидії, і з ним сили, які пішли з царем, і що шукає перебрати справи.57 І він поспішився і дав знак відійти і сказав до царя і володарів сили і мужів: Ми послабли кожного дня, і їжі в нас мало, і місце де ми отаборені сильне, і перед нами лежить те, що (відноситься до) царства.58 Отже тепер даймо правиці цим людям і зробимо з ними мир і з кожним їхнім народом59 і постановимо їм, щоб вони ходили за їхніми законами, так як передше. Бо через їхні закони, які ми знищили, вони розлютилися і зробили це все.60 І вгодило слово перед царем і володарями, і він післав до них зробити мир, і вони прийняли.61 І поклявся їм цар і володарі. За цим вони вийшли з твердині.62 І цар ввійшов до гори Сіон і побачив твердиню місця і відрікся клятви, якою поклявся, і наказав знищити мур довкруги.63 І відійшов з поспіхом і повернувся до Антіохії і знайшов Филипа, що панував містом, і воював проти нього і взяв місто силою.