1 Сто пятдесять першого року вийшов Димитрій син Селевкія з Риму і прийшов з малим числом чоловік до приморського міста і там зацарював.2 І сталося, що як він заходив до дому царства своїх батьків, і сили схопили Антіоха і Лусія, щоб їх привести до нього.3 І діло стало йому відоме і він сказав: Не покажіть мені їхнього лиця.4 І сили їх убили, і Димитрій сів на троні його царства.5 І прийшли до нього всі беззаконні і безбожні мужі з Ізраїля, і Алкім провадив ними, бажаючи бути священиком.6 І вони оскаржили нарід перед царем, кажучи: Юда і його брати вигубив всіх твоїх друзів, і розсіяв нас з нашої землі.7 Отже тепер пішли чоловіка, якому довіряєш, і він, пішовши, хай погляне на все вигублення, яке той зробив нам і країні царя, і хай він покарає їх і всіх, що їм помагають.8 І цар вибрав Вакхіда з приятелів царя, що панував на другому боці ріки, і був великим в царстві і вірний цареві9 і післав його і безбожного Алкіма і поставив йому священство і заповів йому зробити пімсту на синах Ізраїля.10 І вони відійшли і прийшли з великою силою до землі Юди. І він післав послів до Юди і його братів з мирними словами, з обманою.11 І вони не послухалися їхніх слів, бо вони побачили, що (ті) прийшли з великою силою.12 І зібралися до Алкіма і Вакхіда збір писарів, щоб шукати справедливість,13 й інші асидеї були між синами Ізраїля і шукали в них миру.14 Бо сказали: Чоловік священик з насіння Аарона прийшов з силами і не вчинить нам несправедливості.15 І він заговорив з ними мирними словами і поклявся їм, кажучи: Не пошукаємо вам і вашим друзям зла.16 І ті йому повірили. І він схопив з них шістдесять мужів і забив їх в одному дні за словом, яке записано: 17 Трупи твоїх праведних і їхню кров пролили довкруги Єрусалиму, і не було в них того, хто ховає.18 І на них і на ввесь нарід напав страх і тремтіння, бо сказали: Немає в них правди і суду, бо вони переступили угоду і клятву, якою поклялися.19 І відійшов Вакхід з Єрусалиму і отаборився в Витзеті і післав і схопив багатьох з тих мужів, що з ним, що (його) опустили, і декого з народу, і зарізав їх до великого колодязя.20 І дав країну Алкімові і оставив з ним силу йому на поміч. І Вакхід відійшов до царя.21 І Алкім старався про священство,22 і зібралися до нього всі, що чинили клопіт свому народові і заволоділи землею Юди, і зробили велике зло в Ізраїлі.23 І Юда побачив все зло, яке зробив Алкім, і ті з синів Ізраїля, що з ним, більше від поган,24 і він вийшов в усі околиці Юдеї довкруги і вчинив пімсту на чоловіках, що відступили, і ті перестали виходити в околицю.25 А як Алкім побачив, що скріпився Юда і ті, що з ним, і пізнав, що не може встоятися перед ними, і він повернувся до царя і зле їх оскаржив.26 І цар післав Ніканора одного з своїх славних володарів, і який ненавидів і ворогував проти Ізраїля, і наказав йому вигубити нарід.27 І прийшов Ніканор до Єрусалиму з численною силою, і післав до Юди і його братів з обманою з мирними словами, кажучи: 28 Хай не буде війни між мною і вами. Я прийду з нечисленними мужами, щоб я побачив ваші лиця з миром.29 І він прийшов до Юди і вони поцілувалися навзаїмно мирно. І військові були готові схопити Юду.30 І відомим стало слово Юді, що (той) з обманою прийшов проти нього, і він його злякався і не забажав більше побачити його лиця.31 І Ніканор пізнав, що обявлено його раду, і вийшов на зустріч Юді війною при Хафарсаламі.32 І впало з тих, що з Никанором, яких пятьсот мужів, і вони втекли до міста Давида.33 І після цих слів прийшов Никанор до гори Сіон. І вийшли (деякі) з священиків з святих і з старшин народу, щоб його поздоровити мирно і показати йому цілопалення, що приносилося за царя.34 І він поглузував з них і висміяв їх і опоганив їх і заговорив гордо.35 І поклявся з гнівом, кажучи: Якщо Юда і його табір не буде виданий тепер до моїх рук, і буде, що коли я повернуся в мирі, я спалю цей дім. І він вийшов з великим гнівом.36 І священики ввійшли і стали перед лицем жертівника і храму і заплакали і сказали: 37 Ти вибрав цей дім, щоб прикликати твоє імя в ньому, щоб був домом молитви і моління для твого народу.38 Зроби пімсту на цій людині і на його таборі, і хай впадуть від меча. Згадай їхні проклони і не дай їм притулку.39 І Никанор вийшов з Єрусалиму і отаборився в Ветороні і його зустріла сила Сирії.40 І Юда отаборився в Адасі з трьома тисячами чоловік. І Юда помолився і сказав: 41 Коли проклони сказали ті, що від царя, твій ангел вийшов і побив в них сто вісімдесять пять тисяч.42 Так розбий цей табір перед нами сьогодні, і хай осталі пізнають, що він сказав зле проти твоїх святощів, і суди його за його злобою.43 І табори зударилися в битві тринадцятого (дня) місяця Адара, і розбито табір Никанора, і він першим впав у битві.44 А як його табір побачив, що Никанор впав, вкинувши зброю вони втекли.45 І гналися за ними дорогою одного дня від Адаси аж до приходу до Ґазира і трубами затрубили за ними на знак.46 І вийшли з усіх сіл Юдеї довкруги і перегородили їм, і вони поверталися до цих, і впали всі від меча, і не остався з них ані один.47 І вони взяли здобич і грабунок і відрубали голову Никанора і його правицю, яку він гордо простягнув, і принесли і простягнули при Єрусалимі.48 І нарід дуже зрадів і проводили той день як день великої радости.49 І постановили проводити кожного року цей день в тринадцятім (дні) адара.50 І земля Юди спочила на мале число днів.