1 І далі Елігу казав:2 „Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.3 Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.4 Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.5 Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.6 Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.7 Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.8 А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,9 то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.10 Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.11 Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.12 Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.13 А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.14 У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.16 Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.17 Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
  18 Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.19 Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?20 Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.21 Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.22 Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?23 Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“24 Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,25 що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.26 Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!27 Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,28 що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.29 Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?30 Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,31 бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.32 Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.33 Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.