| Турконяка | І сталося в сьомому дні і померла дитина. І раби Давида побоялися сповістити йому, що дитина померла, сказали що: Ось коли ще дитина жила ми йому говорили, і не вислухав нашого голосу, і як скажемо йому, що дитина померла, і вчинить зло. |
| Огієнка | І сталося сьо́мого дня, — і поме́рло те дитя, а Давидові слу́ги боялися доне́сти йому, що померло те дитя, бо казали: „Ось як була́ та дити́на живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: „Померло це дитя“, то ще вчинить щось лихе“. |
| RST | На седьмой день дитя умерло, и слуги Давидовы боялись донести ему, что умер младенец; ибо, говорили они, когда дитя было еще живо, и мы уговаривали его, и он не слушал голоса нашего, как же мы скажем ему: «умерло дитя»? Он сделает что-нибудь худое. |
| MDR | Тогда Давид встал с земли, умылся, помазался маслом, переоделся и пошёл в дом Господа молиться. Затем он пошёл домой и потребовал, чтобы ему принесли еду. Слуги принесли ему еду, и он стал есть. |
| NASB+ | Then it happened on the seventh day that the child died. And the servants of David were afraid to tell him that the child was dead, for they said, "Behold, while the child was [still] alive, we spoke to him and he did not listen to our voice. How then can we tell him that the child is dead, since he might do [himself] harm!" |