1 Бо твій нетлінний дух є в усіх.2 Тому тих, що падуть Ти коротко картаєш і, згадуючи те в чому грішать, напоумлюєш, щоб відкинувши зло повірили Тобі, Господи.3 Бо і давніх мешканців святої твоєї землі4 Ти зненавидів томущо вони чинили дуже погане, діла ворожбитства і непреподобні жертви5 і немилосердні вбивства дітей і празник їдження людського тіла і крови посеред священних празників,6 і батьків, вбивців безпомічних душ, Ти забажав вигубити руками наших батьків,7 щоб гідне переселення божих рабів сприйняла та земля, що у Тебе з усього найцінніша.8 Але і цих, як людей, Ти пощадив, а післав оси передвісників твого війська, щоб їх помало вигубили.9 Не томущо Ти є безсилним в бою безбожних підпорядкувати праведним, чи страшним звірам, чи страшним словом вигубити по одному.10 А судячи потрохи Ти давав місце покаянню, не без знання, що їхній рід поганий і їхня злоба вроджена, і що на віки не зміниться їхній задум,11 бо насіння було прокляте від початку. Ані не з пошани до когось Ти давав відпущення за те, чим згрішили.12 Бо хто скаже: Що Ти зробив? Чи хто протиставитиметься твому судові? Хто ж Тебе оскаржить за вигублені народи, що Ти доконав? Або хто вийде напроти Тебе як месник, за безбожних людей?13 Бо й немає Бога опріч Тебе, який за все дбає, щоб Ти показав, що Ти не без правди судив,14 ані цар чи тиран не зможе Тобі протиставитися за тих, кого Ти покарав.15 А будучи праведним Ти все праведно поступаєш, вважаючи чужим твоїй силі засудити на кару того, що не заслужив.16 Бо твоя сила початок праведності, і те, що Ти всіма володієш, чинить, щоб Ти всіх щадив.17 Бо Ти показуєш силу тому, що не вірить в повноту сили, і тим, що знають, доказуєш сміливість.18 Ти ж володіючи силою судиш з рівновагою і з великою пощадою про нас дбаєш. Бо Тобі властивим є могти коли хочеш.19 А ти навчив твій нарід через ці діла, що треба щоб праведний був чоловіколюбний, і Ти вкладв у твоїх синів добру надію, що даєш покаяння за прогріхи.20 Бо якщо Ти так покарав ворогів твоїх рабів і тих, що заслужили на смерть, даючи часи і місце витверезіння і відпущення, в яких змінять злобу,21 з яким дбанням Ти судив твоїх синів, батькам яких Ти дав клятви і завіти, обітниці дібр?22 Отже напоумляючи нас, Ти бичуєш наших ворогів десятками тисяч (більше), щоб ми судячи переймалися твоєю добротою, а суджені ми очікували милосердя.23 Тому і тих, що неправедно жили в безумності життя Ти мучив власними мерзостями.24 Бо вони далеко заблукали блуканням доріг, маючи за богів те, що й між живими є безчесне між соромним, будучи обманені наче безумні немовлята.25 Через це як безсловесним рабам Ти післав суд на висмівання.26 Вони ж не напоумившись змагом кари випробують гідний суд божий.27 Бо те, чим вони, терплячи, були невдоволені, за цих, яких вважали за богів, ними мучені, знаючи, того, якого давно відрікалися знати, пізнали правдивого Бога. Тому й на них найшов кінець осудження.