1 Молитва Мойсея, божого чоловіка. Господи, Ти став для нас пристановищем в роді і роді.

2 Раніше ніж повстали гори і була зліплена земля і вселенна і від віку аж до віку Ти є.

3 Не поверни людини до впокорення. І Ти сказав: Поверніться людські сини.

4 Бо в твоїх очах тисяча літ як вчорашний день, який минув, і сторожа в ночі.

5 Роки будуть їм в погорду. Ранок хай мине наче трава,

6 вранці зацвите і мине, ввечорі відпаде, ствердне і посохне.

7 Бо ми зникли в твому гніві і стривожилися в твоїй люті.

8 Ти поклав перед Тобою наші беззаконня, наш вік на просвічення твого лиця.

9 Бо всі наші дні пропали, і ми зникли в твому гніві. Наші літа прирівнялися до павутини.

10 В них дні наших літ сімдесять років, якщо ж в силах, вісімдесять років, і більшість з них труд і біль. Бо прийшла на нас слабість, і будемо скартані.

11 Хто знає силу твого гніву і від твого страху твій гнів?

12 Так обяви почислити твою правицю і скартаних серцем в мудрості.

13 Повернися, Господи. Доки? І дай вмолитися за твоїх рабів.

14 Ми вранці сповнилися твого милосердя і ми зраділи і розвеселилися в усіх наших днях.

15 Ми розвеселилися за ті дні коли Ти нас упокорив, літа, в яких ми побачили зло.

16 І поглянь на твоїх рабів і на твої діла і попровадь їхніх синів,

17 і хай світлість нашого Господа Бога буде на нас, і випрями для нас діла наших рук.