1 І він приказав ввести її туди, де кладеться його столовий посуд і приказав накласти її з його мясива і пити його вино.2 І сказала Юдита: Не їстиму з них, щоб не було згіршення, але послужуся з того, що зі мною.3 І сказав до неї Олоферн: Якщо ж забракне те, що є з тобою, звідки візьмемо подібне до них, щоб тобі дати? Бо немає з нами (нікого) з твого роду.4 І сказала Юдита йому: Хай живе твоя душа, мій пане, бо твоя рабиня не спожиє те, що є зі мною, поки Господь не зробить моєю рукою те, що зарядив.5 І слуги Олоферна повели її до шатра, і вона спала до півночі. І вспала при ранній сторожі.6 І вона післала до Олоферна, кажучи: Хай прикаже ж мій пан дозволити твоїй рабі вийти на молитву.7 І Олоферн приказав сторожам не боронити їй. І вона осталася в таборі три дні. І вона виходила по ночах в долину Ветулії і милася в таборі при джерелі води.8 І як вийшла, молилася Господеві Богові Ізраїля, щоб випрямив її дорогу на піднесення синів її народу.9 І ввійшовши, чистою оставалася в шатрі, аж доки їй не приносили їжу у вечорі.10 І сталося четвертого дня зробив Олоферн бенкет самим своїм рабам і не покликав на бенкет нікого з тих, що при руках.11 І сказав Ваґоєві евнухові, який був наставлений над усім, що його: Пішовши ж, переконай жінку єврейку, яка є в тебе, щоб прийшла до нас і їла і пила з нами.12 Бо ось встидно нашому лицю, якщо відпустимо таку жінку, не бувши в її товаристві. Бо якщо цю не притягнемо, вона нас висміє.13 І вийшов Ваґоя з перед лиця Олоферна і ввійшов до неї і сказав: Хай не вагається ж ця гарна рабиня, пішовши до мого пана, бути прославленою перед його лицем і пити з нами вино на радість і бути в цьому дні як одна з дочок синів ассурів, які услугують в домі Навуходоносора.14 І сказала до нього Юдита: І хто я, щоб спротивитися моєму панові? Бо все, що є миле в його очах, поспішившись, зроблю, і це буде мені радістю, аж до дня моєї смерти.15 І вставши, прикрасилася одіжжю і всією жіночою прикрасою і прийшла її рабиня і постелила їй напроти Олоферна на землі скіри, які взяла в Ваґоя для неї на щоденну потребу, щоб, сівши на них, їсти.16 І Юдита, ввійшовши, сіла і серце Олоферна було полонене нею, і його душа зрушена, і він дуже жадав з нею бути. І очікував час, щоб доторкнутися до неї, від того дня, як її побачив.17 І сказав до неї Олоферн: Пий же і будь веселою з нами.18 І сказала Юдита: Пю ж, пане, бо сьогодні звеличилося в мені моє життя понад всі дні мого буття.19 І взявши, поїла і попила перед ним те, що приготовила її рабиня.20 І розвеселився нею Олоферн і випив дуже багато вина, стільки, що не випив ніколи в одному дні від коли він народився.