1 І сталося, як вона перестала кликати до Бога Ізраїля і закінчила всі ці слова,2 і вона встала від лежання і покликала свою служницю і пішла до дому, в якому перебувала в ньому в днях суботи і в свої празники,3 і скинула мішок, яким була зодягнена і скинула одіж свого вдівства і помила тіло водою і помазалася дорогим миром і розчесала волосся своєї голови і поклала покривало на себе і зодягнула одіж своєї радості, якою зодягалася в днях життя свого чоловіка Манассії,4 і взяла сандали на свої ноги і поставила обручки і нашийники і перстені і навушники і всю свою прикрасу і дуже прикрасилася, щоб обманути очі мужчин, які лиш її побачать.5 І вона дала своїй служниці бурдюк вина і посудину олії і наповнила торбу праженим ячменем і клаптями фіґів і чистими хлібами і склала ввесь свій посуд і дала її.6 І вони вийшли до брами міста Ветулії і знайшли тих, що стояли при ній, Озію і старшин міста Хавріна і Харміна.7 Як же побачили її, що її лице було змінене і її одіж перемінена, і дуже, дуже здивувалися її красою і сказали її: 8 Бог наших батьків хай дасть тобі ласку і завершити твої замисли на радість синів Ізраїля і вивищення Єрусалиму.9 І вони поклонилися Богові. І вона сказала до них: Прикажіть відкрити мені браму міста, і вийду, щоб довершити справу, про яку ви говорили зі мною. І вони приказали молодцям відкрити їй, так як сказала.10 І зробили так. І Юдита вийшла, вона і її рабиня з нею. Гляділи ж за нею мужі міста аж доки не зійшла з гори, аж доки не перейшла долину і більше її не бачили.11 І йшли долиною прямо, і зустріла її сторож ассурів.12 І взяли її і запитали: Чия ти і звідки йдеш і куди прямуєш? І вона сказала: Я єврейська дочка і втікаю від їхнього лиця, бо будуть видані вам на знищення.13 І я іду до лиця Олоферна вождя вашої сили, щоб сповістити слова правди, і покажу перед його лицем шлях за яким піде і запанує всією гірською околицею, і не згине з його мужів ні одне тіло, ані дух життя.14 Як же мужі почули її слова і поглянули на її лице і воно було перед ними дуже подивугідне красою, і сказали до неї: 15 Ти спасла твою душу, поспішившись прийти до лиця нашого пана. І тепер піди до його шатра, і (деякі) з нас тебе проведуть, аж доки не віддадуть тебе в його руки.16 Коли ж станеш перед ним, не злякайся твоїм серцем, але сповісти за твоїми словами, і він вчинить тобі добро.17 І вибрали з поміж себе сто мужів і привели її й служницю її, і повели їх до шатра Олоферна.18 І було збіговисько в усьому таборі бо розголошено по шатрах її прихід. І прийшовши, окружали її, як вона стояла перед шатром Олоферна, аж доки не сповістили йому про неї.19 І дивувалися її красою і дивувалися синам Ізраїля через неї, і кожний сказав до свого ближнього: Хто погордує цим народом, що має в себе таких жінок? Бо не є добре оставити з них одного чоловіка, які, як оставлені, зможуть обманути всю землю.20 І вийшли ті, що сиділи в Олоферна і всі його слуги і ввели її до шатра.21 І Олоферн лежав на своїм ліжку під покриттям, що було виткане з багряниці і золота і смарагду і дорогоцінного каміння.22 І сповістили йому про неї і він вийшов до передпокою, і перед ним ішли сріблі світила.23 Як же Юдита прийшла перед лице його і його рабів, всі здивувалися красою її лиця. І вона, впавши на лице, поклонилася йому, і його раби підняли її.