1 І в днях твоєї молодости згадай Того, що тебе створив, аж доки не прийдуть дні зла і надійдуть роки, в яких скажеш: Немає мені в них милування.

2 Доки не померкне сонце і світло і місяць і звізди, і повернуться хмари після дощу.

3 В день, в якому зрушаться сторожі дому і зігнуться мужі сили, і бездільні будуть жінки, що мелять, бо зменшилися числом, і потемніють ті, що їх видно крізь дірку.

4 І замкнуть двері на торговиці в немочі голосу жінки, що меле, і підніметься на голос горобця, і упокорені будуть всі дочки співу.

5 І з висоти побачать, і жахи на дорозі. І зацвите миґдал, і потовстіє саранча, і розсіється капарис, бо людина пішла до свого вічного дому, і окружили торговицю ті, що оплакують.

6 Доки не знищиться сріблий шнурок, і розбитим буде чисте золото, і знищеним буде відро при джерелі, і колесо побіжить до става,

7 і пісок повернеться до землі, як був, і дух повернеться до Бога, який його дав.

8 Марнота марнот, сказав Екклизіяст, все марнота.

9 І томущо Екклизіяст був мудрий над міру, він ще навчив нарід пізнання і ухо дослідить красу притчей.

10 Багато Екклизіяст шукав знайти бажані слова і правильно написане, слова правди.

11 Слова мудрих як рожно і як насаджені цвяхи, які дані від пастуха одного як збірка і з них є надмір.

12 Мій сину, бережись робити багато книг. Немає кінця, і велике навчання труд для тіла.

13 Кінець всього слова як чується: Бійся Бога і зберігай його заповіді, бо це - вся людина.

14 Бо Бог приведе на суд все твориво з усім недогляненим, чи добрим, і чи злим.