1 Около того часу сталося, що Антіох з безчестям повернувся з місць в Персії.2 Бо він ввійшов до названого Персеполя і наклав руки, щоб грабувати храм і схопити місто. Через це як множество накинулося на поміч зі зброєю, вони відвернулися, і трапилося, що Антіох втікши від місцевих, зі соромом зробив відворот.3 А як він був в Екватані додалося те, що з Ніканором, і те, що сталося з Тимотеєм.4 Піднявшись люттю він думав і своє зло вилити на тих юдеїв, що привели до втечі, тому приказав проводиреві колісниці без перерви їхати колісницею, щоб завершити дорогу, як з неба за ним слідив суд. Бо він так гордо сказав: Прийшовши туди зроблю Єрусалим загальним цвинтарем для юдеїв.5 А Вседержитель, Господь Бог Ізраїля, побив його невилічимою і невидимою хворобою. Нагло ж як він висказав слово, його схопила невилічима хвороба внутренощів і гіркі внутрішні муки,6 дуже справедливо, того, що численними і чужими способами мучив внутреності інших.7 А він зовсім від гордощів не відступив, ще й хвалькуватісь доповнив, дишучи огняною люттю проти юдеїв і приказуючи приспішити хід. Трапилося ж йому і впасти з колісниці, що швидко гналася, і впавши тяжким падінням, він побив всі часті тіла.8 Він, що ще думав приказувати хвилям моря, через понад людську гордість, і що думав висоту гір виміряти мірилами, впавши на землю, носився на носилі, всім виказуючи явну божу силу,9 так що і в очах безбожного кишіли червяки, і живим в болях і муках відпадало його тіло, а смородом його гнилі гидило все військо.10 І того, який трохи раніше думав доторкнутися небесних звізд, ніхто не міг зносити через незносний тягар смороду.11 З цього, отже, він почав, зранений, відступати від великої гордості, і поступово приходити до пізнання через боже бичування, як кріпшав біль.12 І не можучи переносити свого смороду, він так сказав: Праведно підкоритися Богові, і будучи смертним, не думати гордо.13 А поганець молився до Владики, що вже його не помилував, кажучи так,14 що святе місто, до якого з поспіхом він ішов, щоб його зробити витоптаним і збудувати загальний цвинтар, він вчинить свобідним,15 а юдеїв, яких він судив, що вони не гідні гробу, а з дітьми мають бути вкинені на їжу птахам і звірам, всіх їх зробити рівними атенянам.16 А той святий храм, який він раніше ограбив, гарними дарами прикрасити і віддати ввесь священний посуд в багато разів (більше), а належне і приписане для жертв дати з власних розходів.17 До цього ж і стати юдеєм і пройти всяке замешкане місце, сповіщаючи божу силу.18 А як зовсім болі не відходили, бо на нього надійшов справедливий божий суд, втративши надію відносно себе, написав до Юдеїв нижче написаний лист, що мав молитовний вид, а був такий: 19 Добрим громадянам юдеям, багато радіти, і бути здоровими, і добре діяти. Цар і володар Антіох.20 Якщо здорові ви, і діти, і ваше, вам є добре. Я дуже дякую Богові, маючи надію на небо.21 І я лежу хворим, любо згадуючи вашу шану і благоразумність. Повертаючись з перських місць і впавши в тяжку хворобу, ми вважали, що є потрібним думати про всім спільну безпеку.22 Не занехуючи те, що відноситься до мене, але маючи велику надію вирватися з хвороби,23 а бачачи, що й батько в тих часах, коли отаборився в горішних місцях назначив наступника,24 щоб коли щось противного трапиться, чи й буде сповіщено щось поганого, ті, що в країні не попали в замішання, знаючи кому оставлено діла,25 до цього знаючи як ті, що є сильні і сусідами царства, чекають на час, і очікують того, що станеться, я наставив царем сина Антіоха, якого багатьом з вас я поручив і поставив, коли часто відходив до горішних володінь. Я написав до нього письмо.26 Отже, благаю вас і прошу памятати про спільне і особисте добро кожного, зберігати ту добру думку, що до мене і сина.27 Бо я надіюся, що він лагідно і чоловіколюбно ітиме за моїм вказівками в повидінці з вами.28 Отже цей душегуб і хульник дуже погано потерпівши, так як завдав іншим, в чужині в горах жорстокою смертю переставився з життя.29 А тіло переніс Филип його ровесник, який побоявшись сина Антіоха, відійшов до Птоломея Філомитора до Єгипту.