1 Трапилося, що й сім братів з матірю, як були схоплені, були змушувані царем їсти протизаконне свинське мясо, мучені бичами і нервами.2 А один з них бувши першим, так сказав: Що бажаєш нас запитати і навчитися? Бо ми готові померти радше ніж переступити батьківські закони.3 А цар розгнівавшись приказав розпекти пательні і котли.4 Як же зразу вони були розжарені приказав першому з них відрізати язик і, здерши з голови скіру, відрубати кінцівки, як інші брати і матір дивилися.5 А як він в усьому став неспосібним, приказав дихаючим передати огню і пекти. Як дух доволі розходився з пательні, вони з матірю одні одних заохочували мужньо вмерти, кажучи: 6 Хай так Господь Бог погляне і поправді хай утішиться нами, так як в пісні свідченій до лиця виголосив Мойсей, кажучи: І Він розвеселиться в своїх рабах.7 А як перший переставився в такий спосіб, повели на муки другого і скіру голови з волоссям здерши, запитали: Чи їстимеш раніше ніж будемо мучити тіло по частях?8 Він же відповівши батьківським голосом сказав: Ні. Через це і цей за порядком прийняв муку так як перший.9 Будучи при останньому подиху, він сказав: Ти, найгірший, нас вигубляєш з нинішнього життя, а Цар світу, як ми помремо за його закон, воскресить нас до вічного обновлення життя.10 Після цього третий глумився, і як вони попросили язик, він швидко виставив і мужньо простягнув руки11 і сказав відважно: Я це одержав з неба і через його закони їх вважаю за ніщо, і знову надіюся їх від Нього одержати.12 Так що сам цар і ті, що з ним, дивувалися душі молодця, бо мав муки за ніщо.13 І як він переставився, мучителі так само мучили четвертого.14 І як він був при смерті, він так сказав: Добре щоб ті, що переставляються від людей, думали про надію, що від Бога, щоб Він знову воскресив. Бо для тебе не буде воскресіння до життя.15 А взявши пятого, ті, що вели, мучили.16 Він, дивлячись на нього, сказав: Маючи владу над людьми, будучи тлінним, ти твориш те, що бажаєш. А наш рід не вважає, що він Богом покинений.17 Ти ж кріпися і гляди на велич його сили, як Він буде мучити тебе і твоє насіння.18 Після цього привели шостого, і маючи вмерти він сказав: Не обманюйся дурно, бо ми через себе це терпимо, згрішивши проти нашого Бога. Сталося подивугідне.19 Ти ж не думай, що невинним будеш. Ти наклав руки, щоб боротися з Богом.20 А матір надзвичайно подивугідна і гідна доброї памяті, вона, бачачи як гинули сім синів в часі одного дня, добродушно перенесла через надію на Господа.21 А кожного з них вона заохочувала мужним батьківським голосом, сповнена мудрости і жіночу думку підносячи мужним духом, промовляючи до них: 22 Не знаю як ви в моїм лоні зявилися, ані я не дала вам духа і життя, і я не впорядкувала кінцівки кожного.23 Отже Творець світу, що створив людський рід і винайшов буття і дух всього хай і вам знову подасть життя з милосердям, так як ви тепер не зважаєте на себе задля його законів.24 Антіох же вважаючи себе зневаженим і вважаючи мову зневажливою, ще як остався наймолодший, не лише вмовляв словами, але й клятвами запевняв заразом зробити багатим і зробити щасливим того, що відійшов від батьківських (законів), і зробити другом і ввірити справи.25 А як молодий зовсім не приставав, прикликавши матір, цар заохочував, щоб вона була для дитини радником на спасіння.26 А як він багато намовляв вона погодилася намовляти сина.27 Схилившись до нього, насміваючись з жорстокого тирана, вона так сказала батьківським голосом: Сину, помилуй мене, що тебе носила в лоні девять місяців і годувала тебе три роки і виростила тебе і привела до цього росту і виховала.28 Благаю тебе, дитино, поглянувши на небо і землю і все, що в них, поглянувши, знай, що їх Бог створив з небуття, і людський рід так само повстав.29 Не бійся цього демона, але ставши гідним братів прийми смерть, щоб я тебе прийняла в помилуванні з твоїми братами.30 А ще як вона це говорила, хлопець сказав: Чого очікуєте? Я не слухаюся приказу царя, а слухаюся припису закона даного нашим батькам через Мойсея.31 Ти ж, винахіднику всякого зла, ставши проти євреїв не втечеш від Божих рук.32 Бо ми терпимо через свої гріхи.33 Хоч заради муки і кари наш живий Господь трохи гнівається, Він і знову примириться з своїми рабами.34 Ти ж, о неправедний, і дурніший від всіх людей, не підносися безглуздо, брикаючи марними надіями, підносячи руки проти небесних слуг.35 Бо як ти уникнеш суд Вседержителя, всевидця Бога?36 Бо мої брати впали тепер трохи понісши біль за божий завіт вічного життя, а ти божим судом одержиш справедливу нагороду за гордість.37 А я, так як брати, передаю і тіло і душу за батьківські закони, прикликуючи Бога, щоб швидко миросердним був для народу, і щоб ти випробовуваннями і биттями визнав, що Він одинокий Бог,38 щоб на мені і моїх братах спинився гнів Вседержителя, який справедливо нанесено всьому нашому народові.39 А цар розлостившись на нього білше як на інших, напав жорстокіше, злющо поводячись за висмівання.40 І, отже, цей переставився вповні чистим, надіючись на Господа.41 А вкінці після синів померла матір.42 Отже це про жертви і надзвичайні злоби. На цьому хай вистане.