1 А Ніканор довідавшись, що ті, що з Юдою, є в місцях Самарії, наказав з усякою безпекою на них напасти в день відпочинку.2 Як силою з ним юдеї були змушені іти, вони казали: Не вбивай так жорстоко і по варварськи, а віддай славу дневі, що дуже вшанований Тим, що все бачить святістю.3 А тричі безбожний запитав чи є в небі Сильний, що заповів проводити день суботи.4 Як же вони відповіли: Є живий Господь, Він на небі, сильний, Він приказав святкувати сьомий (день).5 А той каже: І я сильний на землі, приказую взяти зброю і виконати потрібне для царства. Одначе він не зміг довершити свою злу раду.6 І Никанор підношуваний усією гордістю задумав поставити загальний памятник побіди над Юдою.7 А Маккавей безпереривно надіявся усякою надією одержати заступництво від Господа,8 і підбадьорував тих, що з ним, щоб не маючи жах приходу народів в умі, очікувати від Вседержителя з неба помочі, які їм були раніше, і побіду, що тепер їм буде.9 І заохочуючи їх з закону і пророків, а пригадавши їм і подвиги, які доконали, він їх зробив веселішими.10 І розбудивши душами заразом сповістив їм, вказавши на невірність народів і переступлення клятв.11 А озброївши кожного ж з них не безпекою щитів і списів, а потіхою добрих слів, і розповівши вірогідний сон, яким він всіх розвеселив.12 Було ж це видіння таке: (Про) Онію бувшого архиєрея, гарного і доброго чоловіка, тихого поведінкою, лагідного життям і милого мовою, явно і з дитинства вправленого, в усіх чеснотах обізнаного, цей простягнувши руки молився за ввесь юдейський рід.13 Пізніше так зявився чоловік сивий і осяяний славою, хтось подивугідний і з великою величністю довкруги нього, славний.14 Тоді Онія відповів, щоб сказати: Це є братолюбний, що багато молився за нарід і святе місто, божий пророк Єремія.15 Як Єремія простягнув правицю, щоб дати Юді золотий меч, даючи, він так заговорив: 16 Візьми святий меч - дар від Бога, яким побєш ворогів.17 А потішені дуже гарними словами Юди, і такими, які спроможні розбудити до мужності і зробити молоді душі мужними, вони рішили не отаборитися, а поправді напасти, і ввійшовши з усякою мужністю розсудити діла, томущо і місто і святе і храм були в небезпеці.18 Бо за жінок і дітей а ще й братів і рідних їм менше залежало, а найбільший і перший страх (був) за освячений храм.19 І ті, що осталися в місті не переймалися, турбуючись боєм під відкритим небом.20 І як всі вже очікували суд, що мав бути, і вороги вже змішалися і військо було розставлене і звірі приготовлені в догідній часті, а кінь розставлений по крилах,21 Маккавей бачачи прихід множества, і підготовку різної зброї, і розлюченість звірів, піднявши руки до неба прикликав Того, що творить чуда, Господа, знаючи, що не через зброю, а як лиш Він розсудить, щоб гідним дати побіду.22 А він промовив, закликавши таким чином: Ти, Владико, післав твого ангела за Езекії, юдейського царя, і знищив з табору Сеннахиріма до сто вісімдесять пять тисяч.23 І тепер, Сильний на небі, пішли перед нами доброго ангела на жах і тремтіння.24 Хай величчю твого рамени жахнуться ті, що з хулою прийшли проти твого святого народу. І цей так промовив.25 А ті, що з Никанором пішли з трубами і співами.26 Ті, що з Юдою з прикликуванням і молитвами зударилися з ворогами.27 І руками борючись, а з Богом маючи серця, поклали на землю не менше тридцяти тисяч пятьсот, дуже зрадівши появою Бога.28 А скінчивши битву і з радістю повертаючись, довідалися, що Ніканор впав зі зброєю.29 Як був крик і замішання вони поблагословили Сильного батьківським голосом.30 І приказав той, що оборонець кожного тіла і душі, що над громадянами, той, що впродовж життя зберіг любов до співітчизників, відрубавши в Никанора голову і руку з раменом, щоб принести до Єрусалиму.31 А прийшовши туди і прикликавши співвітчизників і священиків, і поставивши перед жертівником, послав по тих, що в твердині.32 І показавши голову препоганого Ніканора і хульну руку, яку він простягнув проти святого дому Вседержителя і вихвалявся,33 і відрізавши язик безбожного Никанора сказав подробити на часті для птахів, а винагороду за безумство повісити перед храмом.34 Всі до неба поблагословили славного Господа, кажучи: Благословенний Той, що зберіг чистим своє місце.35 А голову Ніканора він повісив на твердині, для всіх явний і ясний знак господньої помочі.36 Всі спільним рішенням постановили ніколи не пропустити без святкування цей день, а мати празник в тринадцятім (дні) дванадцятого місяця, що сирійською мовою називається адар, один день перед Мардохеєвим днем.37 Отже як так відбулося те, що відноситься до Никанора, і від тих часів місто було вдержане євреями, і тут я закінчу слово.38 І якщо гарно, належно викладено, і я сам це бажав. Якщо ж негарно і виміряно, це мені було доступне.39 Бо так як пити саме вино а також і знову воду противне. А так як вино змішене з водою миле і приємне, дає ласку, так і прикраса слова веселить слух тих, що слухають твір. Тут же хай буде кінець.