1 Знаємо, що коли наша земна хатина тіла зруйнується, то маємо будівлю від Бога, оселю нерукотворну, вічну на небі.2 Тому ми й стогнемо, бажаючи зодягтися в наше небесне помешкання.3 Аби лише і роздягнутими нам не виявитися голими.4 Бо ми, що є в наметі, стогнемо під тягарем, бо хочемо не роздягтися, а зодягнутися, аби смертне було поглинене життям.5 Той, що створив нас для цього, це - Бог; він дав нам запоруку Духа.
  6 Отож, завжди маючи сміливість, знаємо, що, живучи в тілі, ми далекі від Господа,7 бо ходимо вірою, а не видінням.8 Сміливість же маємо і добру волю для того, щоб бажати краще вийти з тіла та піти до Господа.9 Тому ж стараємося, - чи то входячи, чи виходячи, - любими йому бути.10 Всім бо нам треба з'явитися перед судом Христовим, щоб кожний одержав згідно з тим, що в тілі зробив, - добро чи зло.
  11 Отже, пройняті Господнім страхом, ми переконуємо людей; перед Богом же ми відкриті; маю надію, що й перед вашою совістю ми відкриті.12 Не наново доручаємо себе вам; але даємо вам нагоду похвалитися нами, щоб ви мали відповідь для тих, що хваляться обличчям, а не серцем.13 Коли ми з розуму зійшли, - то для Бога; коли ж при здоровому глузді, - то для вас.14 Бо любов Христова держить нас, коли ми думаємо так: [якщо] один помер за всіх, то й усі померли.15 А він помер за всіх, щоб ті, які живуть, більше не жили для себе, але для того, хто за них помер і воскрес.
  16 Тому ми відтепер нікого не знаємо тілесно. Хоч пізнали Христа тілесного, але тепер більше не знаємо.17 Отож, хто в Христі, той нове створіння; стародавнє минуло, тепер [усе] нове.
  18 Усе - від Бога, який примирив нас із собою через Христа і дав нам служіння примирення.
  19 Адже Бог у Христі примирив світ із собою, незважаючи на їхні проступки, і дав нам слово примирення.20 Отже, ми - посланці від імени Христа і тому наче сам Бог благає через нас. Від імени Христа просимо: примиріться з Богом.21 Бо того, хто не знав гріха, він зробив за нас гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому!