1 І замість нього встав Юда прозваний Маккавей, його син.2 І помагали йому всі його брати і всі, що пристали до його батька, і воювали війну Ізраїля з радістю.3 І він поширив славу свому народові і зодягнувся в панцир наче великан і підперезався своєю військовою зброєю і став до воєн, охороняючи табір мечем.4 І він уподібнився до лева в своїх ділах і (був) наче левеня, що ревіло за здобиччю.5 І він переслідував беззаконників, випитуючи, і тих, що наводили жах на його нарід, спалив.6 І безбожні були впокорені через його страх, і всі, що чинили беззаконня, перелякалися, і спасіння поступало в його руці.7 І гірко він вчинив багатьом царям і розвеселив Якова своїми ділами, і аж на віки його память на благословення.8 І він проходив міста Юди і вигубив з них безбожних і відвернув гнів від Ізраїля,9 і став славним аж до кінця землі і зібрав тих, що погибали.10 І Аполлоній зібрав народи і зі Самарії, велику силу, щоб воювати проти Ізраїля.11 І довідався Юда і вийшов йому на зустріч і побив його і забив. І впали численні раненими, і осталі втекли.12 І вони взяли їхню здобич, і Юда взяв меч Аполлонія і воював ним всі дні.13 І почув Сирон володар сили Сирії, що Юда зібрав збір і групу вірних з собою, і що виходить на війну,14 і сказав: Зроблю собі імя і прославлюся в царстві і воюватиму проти Юди і тих, що з ним погорджують словом царя.15 І додав і прийшов з ним великий табір безбожних, щоб йому помогти вчинити пімсту на синах Ізраїля.16 І він приблизився аж до підходу до Веторона, і вийшов Юда йому на зустріч з малим числом.17 Як же побачили табір, що йшов їм на зустріч, сказали Юді: Як зможемо ми, будучи малі числом, воювати проти цього сильного множества? І ми ослаблені не ївши сьогодні.18 І сказав Юда: Однаково легко є охопити багатьох в руці малого числа, і немає різниці перед небом спасти багатьма чи малим числом.19 Бо не в множестві сили побіда війни, але сила з неба.20 Вони приходять проти нас в множестві зарозумілості і беззаконня, щоб вигубити нас і наших жінок і наших дітей, щоб нас ограбити,21 а ми воюватимемо за наші душі і наші закони.22 І Він їх розібє перед нашим лицем, ви ж їх не бійтеся.23 А як він перестав говорити, він нагло на тих наскочив, і вигубив Сирона і його табір перед ним.24 І гнали його по сходженю від Веторона аж до рівнини. І впало з них яких вісім сот чоловік, осталі ж втекли до землі филістимів.25 І почався страх Юди і його братів і жах напав на народи що довкруги них.26 І його імя прийшло аж до царя, і всі народи розповідали про воєнні дії Юди.27 Як же почув Антіох ці слова, він розлютився гнівом і післав і зібрав всі сили свого царства, дуже сильний табір.28 І він відкрив свою скарбницю і дав силам зарплату на рік і заповів їм бути готовими на всяку потребу.29 І він побачив, що забракло срібла в скарбницях, і що данини з країн малі через поділи і клопоти, які він зробив в землі, щоб забрати законне, яке було від перших днів,30 і він боявся, що не матиме як і раніше на розходи і дари, які раніше давав широкою рукою, і мав більше царів ніж раніше,31 і був дуже заклопотаний своєю душею і порадився піти до Персії і взяти данини країн і зібрати багато срібла.32 І оставив Лусія славного чоловіка і з царського роду над ділами царя від ріки Евфрату і аж до границь Єгипту,33 і щоб виховував Антіоха його сина аж доки він не повернеться.34 І йому він передав половину сил і слонів і заповів йому про все, що врадив, і про тих, що жили в Юдеї і Єрусалимі,35 щоб післати проти них силу, щоб вигубити, і забрати силу Ізраїля і останок Єрусалиму і забрати їх память з місця,36 і поселити синів чужинців в усіх їхніх околицях і жеребом розділити їхню землю.37 І цар взяв осталу половину сил і пішов з Антіохії з міста свого царства в сто сорок сьомому році й перейшов ріку Евфрат і проходив горішні країни.38 І Лусія вибрав Птолемея сина Доримена і Никанора і Ґорґія, сильних мужів, царських друзів,39 і післав з ними сорок тисяч мужів і сім тисяч коней, щоб вони пішли до землі Юди і знищили за словом царя.40 І він відійшов з усією своєю силою і вони прийшли і отаборилися коло Аммауса в землі рівнини.41 І почули купці країни їхнє імя і взяли дуже багато срібла і золота і рабів і прийшли до табору, щоб взяти синів Ізраїля за рабів. І додалися до них сила Сирії і землі чужинців.42 І побачив Юда і його брати, що зло наповнилося, і що сили отаборені в їхніх околицях, і довідалися про слова царя, які він заповів, зробити народові вигублення і викінчення,43 і сказали кожний до свого ближнього: Піднесім руїну нашого народу і воюймо за наш нарід і за святих.44 І зібрався збір, щоб бути готовим на війну, і щоб помолитися і просити помилування і милосердя.45 І Єрусалим був незамешканим наче пустиня, не було нікого, хто входить і виходить з їхніх родів, і святиня (була) потоптана, і сини чужинців в твердині, мешкання поган. І забрано радість у Якова, і не стало сопілки і гуслі.46 І вони зібралися і прийшли до Массифи напроти Єрусалиму, бо раніше для Ізраїля місце молитви було в Массифі.47 І постили того дня і зодяглися в мішки і попіл на їхній голові і роздерли свою одіж.48 І розгорнули книгу закону, в яких погани дошукувалися подоби своїх ідолів.49 І принесли священичу одіж і первоплоди і десятини і підняли назореїв, які наповнили дні,50 і закликали голосом до неба, кажучи: Що зробимо з цими і куди їх відведемо,51 і твоє святе потоптане і опоганене і твої священики в смутку і пригнобленні.52 І ось народи зібралися проти нас, щоб нас вигубити. Ти знаєш, що вони задумують на нас.53 Як зможемо встоятися перед їхнім лицем, якщо Ти нам не поможеш?54 І затрубили трубами і закричали великим голосом.55 І після цього наставив Юда володарів народу, тисячників і сотників і пятдесятників і десятників.56 І сказав тим, що будували доми і заручили жінок і насадили виноградники і лякливим, щоб повернувся кожний до свого дому за законом.57 І піднявся табір і вони отаборилися на південь Аммауса.58 І сказав Юда: Підпережіться і станьте сильними синами і будьте готові на ранок воювати з цими народами, що зібралися проти нас, щоб вугубити нас і наші святощі.59 Бо нам краще вмерти на війні ніж глядіти на зло нашого народу і святощів.60 Яка лиш буде воля на небі, так Він вчинить.