1 Пісня проча́н. Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, — нехай но Ізраїль пові́сть!2 Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, та мене не поду́жали!3 Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни,4 та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в!5 Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті, хто Сіона нена́видить!6 Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте,7 що нею жмені своєї жнець не напо́внить, ані обере́мка свого в'яза́льник,8 і не скаже прохо́жий до них: „Благослове́ння Господнє на вас, благословля́ємо вас Ім'я́м Господа!“