1 І в тих днях почула Юдита дочка Мерарія сина Окса, сина Йосифа, сина Озіїла, сина Елкія, сина Ананія, сина Ґедеона, сина Рафаїна, сина Ахітова, сина Ілія, сина Хелкія, сина Еліява, сина Натанаїла, сина Саламіїла, сина Сарасадая, сина Ізраїля.2 І її чоловік Манассія з її племени і її батьківщини. І він помер в днях жнива ячменю.3 Бо наглядав над тими, що вязали снопи в полі, і опалення прийшло на його голову, і він впав на своє ліжко і викінчився в своїм місті Ветулії, і похоронили його з його батьками в полі, що між Дотаїмом і Валамоном.4 І Юдита була вдовою в своїм домі три роки і чотири місяці.5 І зробила собі шатро на крівлі свого дому і поклала на свої рамена мішок, і на ній була одіж її вдівства.6 І вона постила всі дні свого вдівства за вийнятком навечіря субот, і субот, і навечіря нових місяців, і нові місяці, і празники і святкові дні дому Ізраїля.7 І вона була гарна на вид і дуже красуня виглядом. І оставив їй Манассія її чоловік золото і срібло і рабів і рабинь і скотину і поля, і вона осталася над ними.8 І не було такого, хто наніс би на неї погане слово, бо вона дуже бояласа Бога.9 І вона почула погані слова народу проти володаря, бо підупали духом від браку води, і Юдита почула всі слова, які сказав до них Озія, так як поклявся їм видати місто ассурам після пятьох днів.10 І піславши свою служницю, що була наставлена над всіма її маєтками, покликала Озію і Хаврія і Харміна старшин її міста,11 і вони прийшли до неї, і вона їм сказала: Послухайте ж мене володарі тих, що живуть в Ветулії. Бо не добре ваше слово, яке ви сказали перед народом в цьому дні і ви поставили цю клятву, яку ви сказали між Богом і вами і сказали, що віддасьте місто вашим ворогам, якщо в них Господь не поверне до нас поміч.12 І тепер хто ви, що ви випробували Бога в сьогоднішньому дні і стали понад Бога серед людських синів?13 І тепер ви вишукали Господа Вседержителя і нічого не пізнаєте до віку.14 Бо не знайдете глибину людського серця і не захопите слів його ума. І як Бога, що створив це все, дослідите і пізнаєте його ум і впізнаєте його розуміння? Зовсім ні, брати, не гнівіть нашого Господа Бога.15 Бо якщо Він не бажає помогти вам в пяти днях, Він має владу в скільки днях бажає виконати, чи і знищити нас перед лицем наших ворогів.16 Ви ж не захопили ради вашого Господа Бога, бо Бог не як чоловік, щоб йому грозити, ані як людський син, щоб захитатися.17 Тому памятаючи те спасіння, що від Нього, прикличмо Його на нашу поміч, і Він вислухає наш голос, якщо Йому буде миле.18 Бо не повстав в наших родах, ані немає в сьогоднішному дні ані племя, ані роду, ані народу, ані міста з вас, які покланяються богам зробленим руками, так як сталося в попередних днях,19 через що наші батьки були віддані на меч і на розграблення і впали великим падінням перед нашими ворогами.20 Ми ж не пізнали іншого Бога опріч Нього. Через це надіємося, що не знехтує нами, ані нашим родом.21 Бо коли ми будемо забрані так буде забрана вся Юдея, і наші святощі будуть розграблені, і їхнє опоганення вимагатиметься з нашої крови22 і вбивство наших братів і полонення землі і спустошення нашого насліддя, буде повернене на нашу голову в народах, де лиш там послужимо, і будемо спотиканням і погордою перед тими, що нас придбали.23 Бо наше рабство не вийде на ласку, але на безчестя поставить його Господь Бог наш.24 І тепер, брати, покажім нашим братам, томущо від нас залежить їхня душа, і за нами скріпити святе і дім і жертівник.25 За це все дякуватимемо нашому Господеві Богові, який випробовує нас так як і наших батьків.26 Памятайте, що Він зробив з Авраамом, і як випробував Ісаака, і що сталося в Месопотамії Сирійській Якові, що пас вівці Лавана брата своєї матері.27 Бо не спалив так як їх, щоб випробувати огнем їхнє серце, і не покарав нас, але на попередження Господь бичує тих, що приближаються до нього.28 І сказав до неї Озія: Все, що ти сказала, в добрім серці ти сказала, і немає нікого, хто протиставиться твоїм словам.29 Бо твоя мудрість явна не від нині, але від початку твоїх днів ввесь нарід пізнав твою мудрість, так як добрим є розположення твого серця.30 Але нарід був дуже спрагнений і змусили нас зробити так як ми їм сказали і навести на нас клятву, яку не можемо переступити.31 І тепер помолися за нас, бо ти є побожна жінка, і Господь пішле дощ, щоб наповнити наші стави, і більше не послабнемо.32 І сказала їм Юдита: Послухайте мене, і зроблю діло, яке буде на роди родів синам нашого роду.33 Ви станете при брамі цієї ночі, і я вийду з моєю служницею, і в днях, після яких ви сказали, що видасьте місто нашим ворогам, Господь відвідає Ізраїль моєю рукою.34 Ви ж не вивідаєте моє діло, бо не скажу вам аж доки не закінчиться те, що я чиню.35 І сказав Озія і володарі до неї: Іди в мирі, І Господь Бог перед тобою на пімсту нашим ворогам.36 І повернувшись з шатра пішли до своїх призначень.