1 І муж ізраїльський поклявся в Массифі кажучи: (Ніякий) муж з нас не дасть Веніяминові свою дочку за жінку.2 І прийшов ввесь нарід до Масифи і Ветиля і сіли там аж до вечора перед Богом і підняли свій голос і заплакали великим плачем3 і сказали: Навіщо, Господи, Боже Ізраїля, сталося це сьогодні в Ізраїлі, щоб забракло в Ізраїлі одне племя?
  4 І сталося на другий день і встав нарід і збудували там жертівник і принесли цілопалення спасіння.5 І сказали Ізраїльські сини: Хто той, що не прийшов до збору з усіх ізраїльських племен до Господа? Бо велика клятва була на тому, що не виходив до Господа до Массифи, кажучи: Помре смертю.6 І потішили себе ізраїльські сини за Веніямином своїм братом і сказали: Страчено сьогодні одне племя з Ізраїля.7 Що вчинемо тим, що осталися, відносно жінок? І ми поклялися в Господі, щоб не дати їм з наших дочок за жінкок.8 І сказали: Хто одне з ізраїльських племен, яке не пішло до Господа до Массифи? І ось до табору не прийшов муж з Явіса Ґалааду до збору.9 І почислено нарід, і ось немає там мужа з тих, що жили в Явісі Ґалааду.10 І післали там збір дванадцять тисяч мужів з синів сили і заповіли їм, кажучи: Підіть і побийте всіх, що жили в Явісі Ґалааду лезом меча і жінок і нарід.11 І це слово, яке вчините: Кожного з чоловічого роду і кожну жінку, що пізнала ложе мужа, вигубите.12 І знайшли з тих, що жили в Явісі Ґалаада, чотириста дівчат дівиць, які не пізнали мужа в ложі чоловічому, і привели їх до табору до Сило, що є в ханаанській землі.
  13 І післав ввесь збір і заговорили до Веніямина, що на камені Реммона і закликали їх до миру.14 І повернувся Веніямин до ізраїльських синів в тому часі і дали їм жінок, які були з жінок Явіса Ґалаада. І вгодили їм так.
  15 І нарід потішився Веніямином, бо зробив Господь розрив між ізраїльськими племенами.16 І сказали старшини збору: Що зробимо для осталих відносно жінок? Бо вигублено з Веніямина жінку.17 І сказали: Хай буде збережене насліддя Веніяминові, і хай не згине племя з Ізраїля.18 І ми не зможемо дати їм жінок з наших дочок, бо поклялися ми ізраїльські сини, кажучи: Проклятий хто дасть жінку Веніяминові.19 І сказали: Празник Господеві в Сило з днів до днів, яке є на півночі Ветиля на сході сонця в дорозі, що йде з Ветиля до Сікіма і з півдня Лівана Левона.20 І заповіли синам Веніямина, кажучи: Підіть і засядьте в виноградниках,21 і побачите і ось як лиш вийдуть дочки тих, що живуть в Сило танцювати в Сило в групах, і вийдете з виноградників і захопите чоловік жінку собі з дочок Сило і відійдете до землі Веніямина.22 І коли буде, що прийдуть їхні батьки чи їхні брати судитися з вами, і скажемо до них: Змилосердіться над ними, бо чоловік не одержав свою жінку в війні, бо ви не дали їм, в часі згрішили ви.
  23 І вчинили так сини Веніямина і взяли жінок за своїм числом з танцюристок, яких захопили, і відійшли і повернулися до свого насліддя і збудували собі міста і поселилися в них.24 І пішли звідти ізраїльські сини в тому часі, кожний до свого племени і до свого роду, і пішли туди, кожний до свого насліддя.25 В тих днях не було царя в Ізраїлі, кожний муж чинив те, що правильне в його очах.